Відійде верес пурпуровий
І жовтий лист впаде услід…
Розсохой стане, і здоровий
Настигне новий плід.
Нові брунатні очі зачарують
Сильніш блакиті весняной.
Хоча у споминах малюють
Старі фарби мені струной…
Дощитиме. Але ущухне.
Ніч біла краплі заморозить.
Вогонь з полів потухне,
Куди шматки кохання зносить…
І знов пробудження, відлига,
Із бразолійних закутків потік…
Рятує, як міцна ґирлиґа.
І так в житті, і так – щорік.
Відредаговано: 03.10.2024