Міське фентезі. "Дар Женця" Калерія Буко

Рецензія на книгу Калерії Буко «Дар Женця»

Не так давно я прочитала книгу з жанру міське фентезі «Дар Женця» Калерії Буко (https://booknet.ua/book/dar-zhencya-b422054), сучасної авторки, яка створила маленьку казку, овіяну міфами та легендами.

Дар Женця – це подорож у світ магії, де таємниці Потойбіччя переплітаються з небезпечними бажаннями володіти самим Життям та Смертю, де чудеса приховані у серці Правдивого лісу. Це історія про Долю та її Нитки, які пов’язавши людей одного разу, будуть зводити їх у наступних переродженнях. Це історія вічної боротьби Добра і Зла, та осмислення Смерті. Це історія одного бажання Жахливого чоловіка, проти якого ніхто не посмів би виступити. Це історія справжнього, всепоглинального кохання, яке вчить пробачати та захищати коханих. А головне, що це історія про Вибір, який ми всі робимо у своєму житті.

Назва твору одразу натякає на те, що в книзі буде розкрита складна і досить цікава тема. Ті, хто полюбляють міфи та легенди, з легкістю зрозуміють натяк. Ті, хто цікавляться міфами та казками Азії, також здогадаються про що і про кого буде оповідка. Навіть фанатам Кінга буде з чим порівняти, адже ця тематика неодноразово підіймалась в його книгах.

Від самого початку книга захоплює своєю атмосферою та деталізованим світом магії, який проживає своє життя у нашій реальності, зовсім поряд з нами. Об’ємні описи середовища, в якому перебуває головна героїня, допомагають побачити та відчути все те, що відчуває вона, заглиблюють нас у життя чарівних істот, та не дозволяють відірватись від соковитої історії.

Приємно вразило те, що імена героїв підібрані з любов’ю та кропіткою вибірковістю. Вони старовинні та забуті часом, оповиті містикою та приховують в собі подвійні значення.

Першу половину книги розповідь мовиться повільно, без сплесків та загрозливих комбінацій сюжетних поворотів. Та вже з вісімнадцятого розділу з’являються ті, хто наповнюють казку жахливим холодом та моторошними питаннями. Добро вже не є таким стабільним та світлим, як і Зло набуває інших кольорів.

Герої та чим вони запам’ятались:

Уляна – молода дівчина, яка отримала мітку Смерті. Вона викликала неоднозначні емоції, подекуди здавалась сірою плямою в історії. Та з розвитком подій й роз’ясненням того, що випало на її долю, я побачила в ній сильну жінку. Така юна і така знедолена у своєму дарі; така бажана для сильної істоти, що вміє маніпулювати іншими та полює на свою здобич. Вона повинна навчитися не лише контролювати себе і свою силу, а зробити складний вибір, що вирішить її майбутнє чи зламає життя.

«Навчити свого ремесла дівчисько, за якою сама Смерть п’ятами ходить»

Неждан – жнець Смерті. Той, хто переводить мертвих у Потойбічне життя. Колись закоханий, чоловік втратив свою кохану і засліплений помстою робив жахливі речі, про які жалкує й досі. Його можна ненавидіти за корисливі цілі, що він переслідував, та в той самий час, можна зрозуміти й виправдати. Я сприймала його не як Женця, а як хрещеного батька, що піклується про останню загублену ним душу.

«Нікому не можна довіряти, навіть мені.»/ «Не повторюй його помилок. Не йди за Жахом»/ «Більше ти не помреш через мене»

Димко – Маківець. Молодий вродливий юнак, не схожий на сучасників. Травник та помічник того, хто полює на Уляну. Він дивний та загадковий. Він викликає неоднозначні емоції своєю поведінкою та словами. Він викликає підозри та ставлення до нього як до зрадника. Та все змінюється, коли ми починаємо розуміти його мотиви, та прослідковуємо хороші наміри, і турботливе ставлення до головної героїні.

«Він не людина, Уляно»/ «Аби ти там нічого не пила..., не повторюй моїх помилок»

Ромашка – дівчинка-травниця, сестра Димка, яка стала причиною його присяги Жаху. Привітна. Добра. Світла.

«Вона відкрита книга – як не візьми проста та зрозуміла»

Жах – харизматичний антагоніст, за якого я вболівала з першої миті його появи на сторінках цієї казкової історії. Авторка наділила його загадкою та харизмою хижака, в якого закохуєшся з першого погляду, навіть розуміючи, що він тотальне втілення Зла. Можливо, мої емоції та почуття до Жаху можна порівняти з симптомами «Стокгольмського синдрому», та в нього не можна не закохатись! (В більшості антагоністи є поганцями, яких ми не повинні розуміти чи співчувати їм. Вони повинні викликати в нас відразу та вболівання за головних героїв, що є представниками Добра. Та у випадку Жаху, як у випадку з Джокером, не можливо роз’єднати любов та ненависть).

«Я не для влади тебе шукав, а для того, щоб ти стала моєю обраницею»/ «не можна вбити того, хто й не жив...»

Смерть – господарка Женців. Та, що дає дозвіл на проходження в інший світ померлим душам. Міфічна постать, яку ми часто не розуміємо, боїмося та ненавидимо. Істота, яку зображують різними кольорами та наділяють силами суперечності. Та чи така вона страшна, як про неї говорять? Чи здатна вона розуміти та співчувати?

В книзі прослідковується натхнення авторки легендами, міфами та казками, їх переосмислення та надання нових значень з глибоким моральним змістом. Якщо порівнювати цю книгу з відомими авторами жанру, то можна згадати про Гоголя чи Ґеймана (які були і є яскравими представниками переосмислення класичних казкових мотивів та переказу міфів і легенд у своїй власній інтерпретації).

Висновок. Для мене книга «Дар Женця» Калерії Буко — це сучасна казка, яка дарує незабутню подорож у світ магії та чудес, захоплює своєю атмосферою та теплом. Це книга, яку приємно читати дощовою осінню чи тоді, коли реальність стає заважкою для психічної рівноваги. Якщо вам сумно та є бажання відірватися від усього, запрошую до чарівного світу, де вдало поєднані одвічні питання та атмосферний затишок класичних казок.

Рекомендую прочитати «Дар Женця» Калерії Буко. Ви не пожалкуєте! Обов'язково підтримайте автора своєю підпискою та вподобайкою. )))

Дякую Калерії Буко за її творчість, та незабутнього антагоніста!