Горор оповідання "Я принесу тобі тепло" Юрія Гадзінського

Рецензія на книгу Юрія Гідзінського «Я принесу тобі тепло»

Нещодавно я прочитала, а потім ще й прослухала оповідання з жанру містика/жахи «Я принесу тобі тепло» автора Юрія Гадзінського.

https://booknet.ua/book/ya-prinesu-tob-teplo-b437153

Я не є завзятою фанаткою горору, та за останні роки встигла ознайомитися з класикою й деякими сучасниками. І ось натрапила на творчість Юрія.

Є такий термін «creepypasta» - це жанр інтернет-фолькльору, до якого входять невеликі оповідання, короткі страшилки та легенди, а також зображення, мета яких – збудити почуття страху та занепокоєння у читача чи глядача. І на мою думку, твір Юрія «Я принесу тобі тепло» є вдалим прикладом жанру в українському варіанті.

Як усім нам відомо, найстрашніші історії – це історії про людей. Не про монстрів чи вигаданих істот, а саме про реальних людей, які живуть з нами поруч, яких ми не помічаємо, або навпаки, добре знайомі з ними. Я думаю, що автор хотів донести до нас ідею про те, що найбільший жах зароджується не під ліжком, а в глибинах людської самотності.

З усіх творів автора мою увагу привернула досить проста, але глибока обкладинка, на якій зображено свічку та світлову бульбу (лампочку) один навпроти одного, як таємничий ритуал споглядання або очікування чогось невидимого, що скоро з’явиться із темряви.І ця естетика не обманула.

У центрі сюжету: немолодий і неуспішний психолог Олесь, який вирішує звернутися за послугами повії, щоб вгамувати не стільки тілесне бажання, скільки на мить заповнити внутрішню порожнечу. Та щось іде не так: цей вибір призводить до низки дивних і моторошних подій, де трансформації (зміна запаху, та дівчата, які пропонують тепло) створюють відчуття тривоги та невизначенності, занурюючи в атмосферу психологічного напруження.

Автор майстерно використовує сухий та мінімалістичний стиль, де кожна деталь має значення: діалоги, літери та помилки в повідомленнях. Його мова насичена символами та натяками, описами відчуттів та апатії героя, занурюючи нас у потрібний психологічний стан. Текст повільно розкриває внутрішній світ персонажу, створюючи відчуття невідворотності подій. «Тепло» стає не лише символом тіла, а й його розкладу, дотику смерті, відчаю, і можливо, загубленої любові.

Ця книга підійде тим, хто цінує психологічні трилери з елементами містики і хорору. Кому цікаві екзистенційні теми: самотність, бажання близькості, деструктивне тепло ілюзії. Якщо вам подобаються твори, що досліджують глибини людської психіки (особливо чоловічої) та атмосфера тривоги, то вам варто почитати оповідання «Я принесу тобі тепло».

Тим, хто не має часу читати, може прослухати аудіоверсію на каналі:

https://www.youtube.com/watch?v=NyXOYmyL3oA

Попередження! Оповідання містить сцени, які можуть бути чутливими для сприйняття.

Загалом, оповідання – це глибока психологічна розповідь, що залишає після себе тривалий емоційний відгук. Тут настрій страху й порожнечі підкрадається поволі, як запах згаслої свічки в зачиненій кімнаті. Воно нагадує пастку в голові – читач, як і герой, не помічає, де закінчується  реальність, і починається галюцінація. Тут є щось від Патріка Зюскінда, і Філіпа Діка. Можливо, можна знайти схожість з «Горла» Ґі де Мопассана.

Головні герої та чим вони запам’ятались:

Олесь – чоловік, який деградував після сорока, а можливо і після четвертого розлучення. Він психолог зі спеціалізацією – сімейні стосунки (що є досить іронічним). Він втратив більшість інтересів та друзів, коли перестав вживати алкоголь, а можливо, не намагався знайти нових. Такий собі фаталіст, який визнає свої слабкості і не має бажання щось змінювати.

«Якщо я все роблю правильно, то зі мною не станеться нічого поганого»/ «Інтернет – благо нашої пори» / «Кумедно, але коли я бухав – клієнтів було більше» / «З нею наша дочка. Як же її звуть?»

Діма – єдиний друг, який залишився у Олеся. Сім’янин, як вважає його дружина, але великий любитель користуватися послугами дівчат з полуничних сайтів.

«Мій друг – ще той ходок по бабах»/ «Йду на розвідку. Напишу сьогодні, як пройшло!»/ «мені темно. вони тебе не люблять»

Тепло – алегорія. Це божевільна примара, іллюзія хворобливого стану, Смерть. Те жахіття, в яке повірив головний герой, і піддався на фатальний виклик. А можливо, це просто порив шукати близькість у чомусь, що може тебе знищити.

«За мною почало ходити тепло» / «Тролейбус уже на подвір’ї» / «А ти. напиши де ти живеш... я принесу тобі тепло»

Висновок. «Я принесу тобі тепло» – це не про жах, а про біль самотності, яка починає говорити мовою фантазії. Це короткий, але глибокий текст, який залишає після себе не відповідь, а нервову тишу. Це гул в голові, який нагадує про тріщини в уявленні про себе. Раджу читати повільно, бажано вночі, а ще краще – наодинці.

Рекомендую прочитати оповідання «Я принесу тобі тепло» Юрія Гадзінського, Ви не пожалкуєте! І обов’язково підтримайте автора своєю підпискою та вподобайкою!)))

Дякую Юрію Гадзінському за його моторошну і таку реалістичну творчість!