Крісті Ко «Різдво Домового»

Обкладинка і початок твору знайомлять нас з досить впізнаваним персонажем — Домовим. Впізнаваним, але, як виявилося, не знаним. Бо в голові чомусь засіла зовсім інша картинка, і виявляється, її звідти ще треба виганяти, бажано доброю мітлою. Я, звісно, про домового Кузю та його товариша Нафаню.

Так от, авторка детально та вдало показує нам образ справжнього домового — господаря цієї оселі, а не якусь там підробку-замазуру. І цим робить великий вклад у популяризацію українського етносу. І тут не тільки Домовий — у нього ще й подруги є для компанії. Як на мене, перші глави вийшли дуже атмосферні та колоритні, саме з позиції традицій і вірувань. Єдине питання, яке в мене виникло: чому ж усі інші покинули свої хатинки, а він — ні? Чому й решта домових не залишилися в порожніх хатах? Та, зрештою, сюжет цього пояснення й не потребував.

А далі історія розповідає про невеличку пригоду Домового напередодні Різдва, за участі людей. І ця частина вийшла дуже ніжною, легкою, кумедною, затишною і навіть трохи повчальною. Чесно кажучи, поєднання всього цього в одному творі робить його гідним уваги. І це при тому, що твір малий за обсягом, але має і сюжет, і кількох персонажів, і логічний фінал. Загалом твір добре прописаний, не штучний, колоритний. Особливо запамяталися пташки з тіста. Мова жива, що спонукає до читання.

Єдине, що стало для мене перепоною, — різкий стрибок з оповіді від третьої особи до першої. Як на мене, тут доцільніше було б усю історію розповідати від імені Домового.
Історія дуже вдала, я б рекомендувала її до читання як дітям, так і дорослим.

Посилання на твір https://booknet.ua/book/rzdvo-domovogo-b446733