Іса Тарк. Прокляті сини. Лютий

Продовжую мандрувати книжковими історіями авторів Букнету. Цього разу космічними імперіями на далеких планетах. Що ж там відбувається? Думаю, практично те, що і скрізь. Щоправда прикроплене магією, надлюдськими силами, і як вишенька на тістечку, обов’язково якесь сімейне прокляття. Це щоб відразу не довелося сумувати. Всіх цих інгредієнтів вистачає в літературному «тістечку» Іси Тарк «Прокляті сини. Лютий» https://booknet.com/uk/book/proklyat-sini-lyutii-b223471 
Тож, трішки поговоримо про книгу. Точніше я поділюся власними думками стосовно прочитаного.
Обкладинка і анотація обіцяють цікаву історію. Події розгортаються на планеті з довгою цифровою назвою. Цифри це не моє, тому назву не скажу.
Я, ще тільки побачивши обкладинку, не зовсім зрозуміла до чого тут Лютий. Можна навіть сказати, пішла думками не туди. Але авторка люб’язно, ще на самому початку книги, розповідає про проклятих синів. Серед них, відповідно, є і Лютий.
Тут я вже розумію, що це прізвиська тих самих проклятих синів. Розкидані світами, і цілком логічно, що про них розповідають геть різні автори, загублені у часі (це я про проклятих синів)…
На цьому моменті мені стало цікаво, що то за вселенський зговір серед авторів з проклятими синами? 
Але, повернімося до книги.
Буду відвертою, відчуття лишилися дещо змішаними, але в більшості позитивними. Десь посередині твору мені читалося важкувато. Описи будови планет і хімічних сполук я просто пропускала. В цьому місці текст історії не йшов… Початок і кінець історії мені сподобалися.
І більш розлого, про прочитане.
Переш за все, мені сподобалась ідея, де планета просить про допомогу. І не просто аби кого, а тих, хто дійсно здатен почути і допомогти. Як на мене, це досить актуально сьогодні і для нашої планети.
Несподіваною і цікавою виявилася локація де відбувалися події. Сніжно. Зимно. Люто. Головному персонажу відповідає на всі сто відсотків. Лютий і сам підтверджує своє прізвисько, але радує те, що він вміє діяти і розсудливо. Вочевидь, для нього це незвично, але в цьому є щось магнетичне. Цікаво було за ним спостерігати.
Решта персонажів теж на своїх місцях і відмінно впоралися з відведеними для них ролями.
Завершення історії мені сподобалось в емоційному плані. Мабуть так і мало відбутися. Відповідальність є відповідальність. Від цього вже ніде не подінешся.
І невеликі рекомендації (теж відверто), як від людини, що вперше побачила цю історію. Одруківки. Нажаль, вони є. Деякі з них не відразу вдається розібрати. Варто текст вичитати. Думаю, ви знаєте про, що я говорю, тому роздувати не стану)
В цілому книга сподобалася. Не жалкую, що з нею познайомилася. Ще раніше переглядала деякі ваші твори. Думаю, ще зустрінемося)
Вам крутих ідей і легкого втілення їх у життя!
І, звичайно, дякую за цікаву історію)