Антон Зоренко «Примарний перстень»

Сьогодні мова піде про примарні речі. А саме, про примарний перстень. Здавалося, звичайнісінька прикраса. Такі зустрічаються досить часто. Але, за примарними гранями ховається таємниця, а можливо, і нове життя. Та чи варто приймати такий дарунок?

Відповідь на це питання ви, якщо будете уважними, можете знайти у книзі «Примарний перстень» https://booknet.com/uk/book/primarnii-persten-b239161 , від Антона Зоренка.

Та будьте обережні, адже в гонитві за примарами може трапитися несподіванка.

А тим часом я поділюся своїми думками стосовно книги)

Побачивши назву, відразу налаштувалася на щось несподіване, таємниче і оповите загадками. Майнула думка, що примари – це щось суто містичне. Досить часто – незрозуміле. Або ж, просто недостатньо вивчене.

З іншого боку, все містичне трішки ганяє холодок по спині. Це як заходиш в темну кімнату і є невеличке таке відчуття, що з середини зараз щось як вистрибне… Не знаю щодо неприємності, але несподіванка гарантована точно. Особливо, коли вдома живе чорний кіт)

Але, я дещо відійшла від теми))

Отже, автор пропонує сучасний любовний роман оповитий містикою. І, для особливо емоційно вразливих читачів, повідомляє – жахів не буде. Я полюбляю читати коли надворі вже глупа ніч, тому ця інформація мене несказанно порадувала)

Містичні події тісно переплітаються з повсякденністю. Частково, а інколи і повністю, зникають грані між сном і реальністю. Це тоненька смужка, в якій всі відчуття зводяться до прагнення зрозуміти, хто я? Хоча, зазвичай, буває достатньо і, де я?

Що є справжні почуття? А що – навіяне стереотипами із підсвідомості?

Проте, не буду робити спойлери)

Варто додати, що книга читається досить легко. Текст не перевантажений великою кількістю описів та іншою зайвою інформацією. Події відбуваються у звичному і зрозумілому середовищі, оповитому ароматами кави та свіжої здоби.

У персонажах книги легко упізнаються випадкові перехожі. Ми не звертаємо на них уваги, поспішаємо у власних справах. І… проходимо мимо пригод)

Автор описує своїх персонажів кількома штрихами і в читача з’являється можливість знайомитися з ними поступово. Текст написаний таким чином, що лишає емоційний фон. Це неабияк доповнює загальну картину та підсилює враження від прочитаного.

І, підсумовуючи сказане, можу сказати, що книга виправдала мої очікування)

Авторові хочу побажати натхнення і цікавих творчих ідей. Так тримати!

І, звичайно, дякую за книгу)