Відголоски

Старість

У нескінченності до зірок
Палає вогнищем хід думок,
Палає безліччю запитань,
Знов починаючи струм повстань.

В полоні роздумів, все життя
Жадає справжнього каяття
Її, втомлене світом, серце.
Подивилась в розбите люстерце

І не впізнала себе тепер,
Жахливі наслідки атмосфер,
Що спричиняли багато болю,
На волосся лягли сивиною.

Павутинням малює доля
На чолі, під звуки бемоля,
Очі втратили справжній колір,
Старість вчиняє життю опір.

У нескінченності до зірок
Палає вогнищем хід думок,
Перемогу святкує ярість,
Бо прийшла безжалісна старість...

Подобається

#2127 в Різне
#468 в Поезія

Відредаговано: 09.12.2025