Відголоски

Падишах

О, мій суворий падишах,
Та скільки ж будеш ти глумитись —
Ховати жалість в тих очах,
В які мені не надивитись?

Навіщо знищив ти сліди,
Якими можна повернутись
В ті, найщасливіші часи?
Як зміг ти їх ось так позбутись?

О, мій суворий падишах,
Чи не втомився потішатись —
З'являтись знов в моїх віршах,
А потім йти і не вертатись?

Навіщо стратами щоденно
Живеш і в діях, і в словах?
Спливаєш і ти ось так, священно,
Час — мій суворий падишах.

Подобається

#2127 в Різне
#468 в Поезія

Відредаговано: 09.12.2025