Відголоски

Загоїлась

Я загоїлась, як та рана,
Що стікала дощами сліз,
Знов , як вогнище, я палала,
Тільки бачила той свій ліс.

Ліс, що став тепер оберігом,
Ліс, що завжди мене приймав
І в своїх чарівних обіймах
Рятував мене, рятував.

Будував він свої дерева
Поміж тих льодяних озер,
А для щастя чого ще треба?
Я сховаюсь на дні печер.

Знов закохуюсь, я закохуюсь
В цей чарівний Душевний ліс.
І відштовхуюсь, знов відштовхуюсь
Від диявола, що проріс.

Я загоїлась, як та рана,
Я боліла і не знайшла
Вірних ліків, лише оману,
Тільки потім я ліс знайшла...

Подобається

#633 в Різне
#73 в Поезія

Відредаговано: 10.02.2026