РОЗДІЛ 4

Хоч ніч минула без пригод на мої  працьовиті крильця. Щоправда, неприємний Вейн Блейн наснився. Наша альтанка та ніч пристрасті, яка вранці перетворилася на мою ганьбу.

Фу, гидота яка!

Не дивно, що прокинулася  я не в кращому настрої. А тут ще у двері стали наполегливо дзвонити, змушуючи розлучитися з подушкою та ковдрою.

– Агрх! – прогарчала я. – Хто ще приперся?

– Непроханий гість гірший за повінь, моровицю, голод та смерть, – зло відгукнувся запухлий від сну Лорд. – Перетвори його на мишку, я хоч трохи розважусь.

– Я тобі на місячний цикл вперед ефірних мишок закупила, обійдешся.

– З ранку ти ще нестерпніша, ніж зазвичай, – пирхнув кіт, легко зістрибнув з ліжка і потрусив на кухню.

– Йду я, йду! – крикнула я порушнику ранкового спокою, але мене навряд чи почули.

Я злісно відчинила двері й ткнулася носом у розкішний букет яскраво-червоних троянд. Сюрприз-сюрприз!

– Вирішив побажати вам сонячного дня, Айлі. – Як тільки чоловік опустив букет і роздивився мене, його усмішка згасла. – А де Айлі?

Так, зі сну я виглядала не найкращим чином, але не це була причина його подиву. Вчора страж бачив мене під гламуром пристрасної брюнетки, а сьогодні мав невдоволення познайомитись із моєю природною зовнішністю.

Це був мій шанс позбутися несподіваного залицяльника! Навряд чи він усім сусідам букети вранці розносить.

– Йой! – Я майстерно удала, що зніяковіла. – А вона на роботу вже вирушила.

– У вихідний? – вигнув брову чоловік.

– Така працьовита, сил моїх немає. – Закотила очі я, намагаючись не помічати, як уважно Маркус мене розглядає. – Так би працювала та працювала взагалі без відпочинку.

З гламуром зникло і звичне почуття захищеності, повернувши забуту вже невпевненість у своїй красі.

Я миттю зиркнула вниз: ні, коротка нічна сорочка на місці, не гола. Фух!

– А ви? – наполегливо поцікавився  страж.

– М-м-м… Майлі, – натягнуто посміхнулася. – Сусідка по квартирі.

– Як цікаво…

З кожною хвилиною під його пронизливим поглядом мені ставало все незатишніше від власної брехні. Але краще я позбавлюся Маркуса зараз і таким непривабливим, але легким способом, ніж продовжу страждання нам обом.

– Тоді ви зможете надати мені маленьку послугу та передати Айлі квіти?

– Так-так, із задоволенням! – Я майже силоміць вихопила букет з рук здивованого стража і збиралася вже зачинити двері перед його носом, як Маркус засунув ще коробочку.

– Тут настоянка бадьорості та артефакт для підзарядки сил. Передайте Айлі, що я…

– Дякую! – Віддала данину ввічливості я і провела маневр з дверима, не дозволивши стражу навіть домовити. Несподівані побачення зараз у мої плани не вписуються!

– Гх-м… – відкашлявся по той бік Маркус.

– Усього найкращого, пане. Вибачте, поспішаю! – Крикнула йому, але ввічливість зображати не стала.

Грубість, нахабство та невігластво повинні були грати на моїй стороні.

Я поставила букет у вазу, відкрила коробочку і оніміла.

– Не жадібний, – задумливо простягнув Лорд, кіт все помічав.

– З магазинчику знаменитого містера Нуару! – свиснула я, впізнавши печатку найкращого мага та артефактора в імперії.

– Розумно залицяється, – облизав лапку кіт. – Найкращу «рибку» притяг. Мабуть, і помуркотати на вушко хотів, тільки ти не дозволила.

– Він Айлі під гламуром шукав, а як справжню мене побачив, одразу злякався.

У люстерці навпроти видно було руду фею, із скуйовдженими кучерями довжиною на три пальці нижче лінії підборіддя та ластовинням на блідій шкірі.

– Я б теж напівголу незнайому діву на місці героїні-сусідки злякався, – хмикнув Лорд. – А від твого натиску взагалі заїкою можна лишитися!

– Гадаєш? – Покрутилася і так, і сяк. Мереживний ліф чудово облягав груди, нічна сорочка прикривала апетитні стегна на дві долоні.

Так, вигляд жахливо непристойний! Тільки мені тепер соромитися нема чого.

– Розгубився від великої кількості феєричної краси. – Видав кіт.

– Боляче стражі боязкі і розгублені по життю, – пирхнула я. – Не вірю! Мені однієї помилки з головою вистачило, більше не хочу.

– Ностальгія за колишнім?

– Пф-ф!

– Ти злякалася, отже, а чоловік винен? – скорчив пику Лорд. – Одні лиха від жінок! Особливо від фей!

– Іноді треба виявити наполегливість, щоб завоювати пані, яка до вподоби, – зауважила я. – От нехай подумає чи відступиться. А мені ніколи, треба з Блейном покінчити.

З цими словами я одним ковтком випила настій пана Нуару та активувала артефакт. Навколо закружляв різнобарвний вихор магії, світляки чарів піднялися до стелі, як тисячі зірочок, налетів вітер… За мить все стихло і зникло, тільки ось сили мої повністю відновилися і настрій став войовничим.