РОЗДІЛ 3

Маркус одразу перейшов до справи. Як сказав, так і взявся виконувати.

От це я розумію – діловий підхід!

– Ходімо, Айлі, покажете, що ще можна врятувати, а що треба замінити, – скомандував страж, поманивши й доньку за собою.

До моїх нотацій він дослухався, мабуть, нескоро тепер наважиться залишити феєчку на самоті. Правильно, за покручами з сильним магічним даром потрібно добре пильнувати.

 – Ох. – Варто було підвестися, як я відразу знову впала на стілець, ноги відмовилися тримати.

– Схоже, допомога нам задарма для вас не минулася, – насупився чоловік і підхопив мене на руки.

– Гей! – Запротестувала я. Такі близькі контакти дозволяю лише з третього побачення. – Поставте де взяли.

– Тоді ми до вашої квартири ще нескоро потрапимо, а мені дуже кортить оцінити масштаби лиха, – посміхнувся він.

– У мене просто складний день видався на роботі, – пискнула у відповідь, з подивом усвідомивши, що виправдовуюсь. І крадькома пригладила волосся. Добре, гламур не встигла зняти.

З клієнтами я працювала під офіційною личиною і так з нею зріднилася, що часто залишала і вдома.

– Перепрошую, що завдали вам зайвого клопоту, – щиро вибачився Маркус, чим викликав у мене слабку посмішку у відповідь.

Я кивнула. Не стала кривити душею, що ризикувати власним життям мені не подобається або що страж не винен у тому, що трапилося. Але, якби потрапила в цю ситуацію ще раз, вчинила б так само.

Моя затишна квартира, випещена і обставлена ​​особисто мною, виглядала кепсько. Фарби на стінах майже не залишилося, меблі, як і килими, промокли, картини були зіпсовані, а під ногами досі хлюпала вода. Хоч зі стелі нічого не текло, зрідка крапало, це вже тішило!

– Спочатку втопити задумала, потім змучити голодом? – обуренням зустрів нас Лорд.

Його горщик зупинився біля порога вітальні, кіт продовжував сидіти в цьому тимчасовому притулку, гидуючи замочити лапки.

– Ой! – скрикнула Тіїна, приклавши долоні до обличчя. – Киця!

Очі Лорда стали розміром із блюдця з улюбленого сервізу моєї матінки. Він тільки звернув увагу, що я не зайшла до квартири, а верхи на незнайомцеві в'їхала. Дитину не помітив.

Даремно.

– Айлі? – глянув на мене кіт хаосу.

Скільки всього було у цьому погляді! Від граничного подиву до обіцянки жорстокої розправи!

– Який гарнюній! – Захопилася феєчка і рушила назустріч.

Лорд відчайдушно голосно проковтнув слину, його вуса настобучились, хвіст розпушився, крильця затремтіли.

– Ні-ні-ні! – Замотав мордою він. – Я поганий кіт, дівчинко! Дуже поганий! У мене навіть у паспорті написано: порода зі світу хаосу, дуже рідкісна та небезпечна.

– Яка краса! – ахнула Тіїна. Тільки дитяча сміливість відверто межує зі справжньою дурістю.

Маркус підняв брови, мовчки питаючи про ступінь небезпеки для його улюбленої донечки.

– Паспорт є, правда, – підтвердила я.

– Ось! – Повчально виставив лапку Лорд. – Краще не підходь, я їм дітей на сніданок!

І він вишкірився в самій своїй моторошній усмішці.

Тіїна обернулася на мене.

– Характер шкідливий, апетит відмінний, – відразу кивнула їй. – Якщо колись забуду поповнити запаси комори, то почне жувати мене.

– Так-так! – надихнувся новою роллю Лорд.– Це я можу!

– Айлі? – Очі феєчки наповнилися сльозами, і моє серце, вкотре за цей вечір, дивно здригнулося.

– У розбоях, нападах та вбивствах задіяний не був. Єдина небезпека – здатний забурчати будь-кого до смерті, – здалася я.

Маркус хмикнув, маскуючи сміх за кашлем.

– Іди, кицюня, я тебе почухаю за вушком! – відразу надихнулася дівчинка, сяючи усмішкою від вуха і до вуха.

– Зрадниця! – заволав Лорд, кинувшись у кімнату. – Я тобі це ще пригадаю!

Навіть лапи замочити не побоявся, несучи своє тільце подалі від велелюбної дитини.

– Котя! – Понеслася вслід Тіїна.

– Мяу-у!

Я закусила нижню губу, розгубившись, за кого з них треба сильніше хвилюватись.

– Зате поки Тіїна зайнята вашим Лордом, а він своїм порятунком, я зможу допомогти з квартирою, – хмикнув Маркус.

Почали ми з моєї спальні, яка знаходилася прямо під спальнею дочки стража і постраждала найсильніше. Насамперед чоловік висушив і відновив ліжко, куди мене і прилаштував в оточенні подушок, як справжню принцесу.

Я лише керувала процесом, магічив Маркус.

Він чудово володів стихійною магією, я навіть встигла вразитись. Ось звідки у Тіїни талант до стихій!

Буквально за півгодини все, що можна було відновити у квартирі, чоловік відновив, а що ні – пообіцяв замінити. Або ж відшкодувати збитки золотом, якщо наші смаки не співпадуть.