РОЗДІЛ 1

– Айлі? Айлі, ау! – Міїра  помахала долонею у мене перед носом. – Ти взагалі чула, що я тобі казала?

– А? М-м-м… – Робити розумний вигляд було запізно, і виправдання вигадати я не встигла, залишалося покластися на посмішку. – Вибач, замислилася.

– Що з тобою сьогодні діється? – Відьмочка обурено похитала головою. – Нам залік із зілля та настоянок здавати завтра, а ти десь у мріях літаєш.

Ох, знала б Міїра…

Я не в мріях, літаю на крилах кохання! Вейн, найпопулярніший хлопець на курсі, нарешті звернув на мене увагу!

Як побачила його три роки тому в день вступних іспитів, так і мову відібрало, коліна підкосилися, а серце раптом загуркотіло прямо в горлі. Закохалася! З першого ж погляду!

До того дня я не знала, що таке буває!

Так, щоб крильця тремтіли від захоплення, а в животі пурхали метелики.

Незабаром мова відновилася, а розум на місце не встав. Інакше я не можу пояснити, навіщо поперла на Вейна знайомитись.

Цілком вибило, що через особливості родової магії будинку Мелт'тар виглядаю як руде опудало, що проковтнуло кулю. Ні, з дюжину куль!

До повноліття феї нашого будинку проектували власні страхи на зовнішність. Виявилося, я боюся повноти, от і доведеться мучитися нею, поки фейська магія не виявить себе на всю міць.

Звичайно, Блейн з мене лише посміявся і гидливо скривився.

Ну так, де я, непоказна товстуха – а серед фей таких взагалі не буває! – і де він, сліпучий красень.

Я пірнула з головою у навчання, а ночами не шкодувала на подушку сліз, серце боліло від кожної любовної перемоги некроманта!

Через три довгі роки Вейн роздивився в мені дівчину! Почав залицятись, запрошував на побачення. І ось ми вперше провели ніч разом!

– Айлі! Ти знову?! – заволала одногрупниця, пригладивши волосся, що вибилося з коси. –Знущаєшся?!

– А? – Замріяно посміхнулася їй.

Який залік, якщо мені обійняти весь світ хочеться, чарівний пилок з крилець так і сипнеться!

Вейн такий ніжний коханець…

Та й нехай, що я інших не знала, він все одно найкращий!

– Може, Рі пожартував і підклав тобі дурманник у подушку? – насупилась Міїра і відразу схопилася перевіряти власний здогад. – Я йому вуха на потилицю натягну! Знайшли над ким потішатися!

Я вже й звикла. У групі та й на потоці мене не любили.

Важко любити відмінницю, старосту і фею з потворною зовнішністю та важким характером. Знущання мовчки не ковтала, каверзи просто так не спускала і відповідала навзаєм. Недарма матінка хвилювалась, що в моїй крові була сила темних фейрі, аж надто розвинена шкідливість.

– Ні, дурманника немає, – підсумувала Міїра. – Дивно.

– Дівчатка, ось ви де! – У кімнату ввалилася захекана Вельда. Гномиха почервоніла і виглядала рішуче як ніколи. – Тобі краще нікуди не виходити.

– Мені? – Вперше за цей ранок у голові хоч трохи прояснилося.

– У нас заняття, якщо ти не забула, а вона староста! – насупилась відьмочка. – Без неї ніяк. Хто вестиме облік прогульників?

– Я попередила, – звела густі брови на переніссі моя друга сусідка по кімнаті і продовжила суворим голосом: – Мені дуже шкода, Айлі.

– З якого часу таємничість стала рисою гномів? – нетерпляче пирхнула Міїра. – Що сталося, не тягни!

– А ось що! – І Вельда кинула на моє ліжко пакунок.

Чарівний сувій відразу розгорнувся, ми з відьмочкою схилилися над черговим випуском студентського вісника «Бла-бла-МАСК».

– Ох, – притиснула руки до обличчя Міїра.

Ось вам і ох!

Моє серце перестало битися.

Весь номер був присвячений мені. Черговій жертві чар Вейна Блейна.

Автор статті знав найменші подробиці наших побачень та розмов! Вишенькою на торті виявилася величезна магфотографія нас з Вейном у ліжку…

– Чому ти не сказала, що зустрічаєшся з некромантом? – Уперла руки в боки Вельда.

Тому що він просив тримати все в таємниці, нібито щоб уникнути заздрощів нашому щастю.

Виявилося ж, Блейн просто на мене побився об заклад.

***

– Та ти знущаєшся з мене! – Від обурення мої крильця різко розправилися за спиною – навіть сильний гламур їх не стримав! Добре, що мій гардероб підібраний зі спеціальними прорізами на спині, інакше додаткового одягу не напасешся.

Чарівний пилок осів на підлогу, Руар тільки скривився, дивлячись на цю марнотратність. І за баночкою з темного гномого скла потягнувся, акуратно зібрати коштовність. На ринку такий пилок – товар дефіцитний, маги заплатять золотом.