Глава 11 Зустріч Рози з Батьком, відверте признання

Грань між адекватністю і божевіллям дуже тонка, а люди весь час цю грань переходять. Коли людина злиться, то переходить цю грань. Батько Рози вже готовий був перейти грань, він злився і напевне б на місті вбив би Галена, не зважаючи на наслідки, та цим поступком він би вже не відрізнявся від злочинців, думаючи що захищає свою сім’ю. На щастя він зрозумів що нічого не доб’ється таким способом.

Вийшовши з палати Галена, Сократ з Розою направились на вихід з лікарні.

Сократ – (йдучи сходами на перший поверх) За своє життя все бачив, та такого божевільного лікаря ніколи. Роза, ти замітила як від нього злом було чути, він точно вже вбивав людей, це по очах видно.

Роза – (Він так швидко це зрозумів, а я постійно приходила і нічого не побачила) але як? Ви так швидко побачили, те чого я не змогла побачити, якщо я кожного дня сюди ходила і бачила його.

Сократ – (зійшовши на перший поверх вони оминули охорону і вийшли з лікарні) Ви з Галеном точно схожі(посміхнувся) я стара людина, багато бачив за своє житя, коли я служив багато смертей побачив, а ще багато вбивць, після того як почав вбивати, психіка змінюється і чим більше вбив, тим незначним це здається, по очах зразу замітно що він не боїться замарати руки.

Роза – (згадавши історію, про те як познайомився гален з Сократом) а й справді, ми схожі (зрозумівши що гален зараз з вбивцею) З Галеном точно буде все гаразд? Мені страшно.

Сократ – (завівши свого мотоцикла) Довірся йому. Сідай ми їдемо звідси.

Роза – (Роза кивнула головою і сіла на мотоцикл. Сократ рушив і поїхав подалі від лікарні. Їхавши на мотоциклу Роза думала, як класно кататись на мотоциклі, після того як все закінчиться я хочу щоб мене Гален перевіз по місту, щоб ми їздили цілу ніч і над ранок коли я сидячи заді нього, обнявши його за талію їхали в сторону сходу Сонця, завжди мріяла про це коли зрозуміла що закохана в нього.

Сократ – (заїхавши достатньо далеко Сократ зупинився і сказав розі) Будь тут, я повинен допомогти Галену.

Роза – (він ж старий, це йому ще може достатись) стривайте зараз має їхати мій батько, він начальник поліції і допоможе галену, ця дорога єдина яка веде до лікарні.

Сократ – Гаразд.(якщо їх не буде протягом п’яти хвилин я поїду)

Роза – Поки вони ще не їдуть мене завжди цікавило, як ви стали байкером і при тому вмієте так гарно малювати, що ще ви вмієте робити.

Сократ – (Посміхнувшись) Роза ти так і не змінилась, як була в дитинстві, яку все цікавило так і зараз.

Роза – Мені подобається ця риса мого характеру (посміхнувшись і відповідь)

Сократ – Я радий, що ти не змінилась. Коли я був тоді в тебе в вулиці, метрів двадцять від мене був мій мотоцикл, я полюбляв їздити по місту знаходити красиві пейзажі і малювати. Я багато що вмію, за пару хвилин всього не зможу розповісти. Та я радий що ви з Галеном зустрілись.

Роза – (а точно, там ж був недалеко мотоцикл, та я цьому уваги не придала. Хмм він навіть і не знає про нас з Галеном) Сократ ми з ним знайомі ще з дитячого будинку, як були ще малі.

Сократ – Цікаво, мені цього Гален не розповідав.

Роза – Ми Розлучились в дитячому будинку, після того як нас всиновили, ми не змогли знайти один одного, тільки сьогодні самі дізнались.

Сократ – Он воно як, дива все таки стаються. (до Сократа зателефонував Гален, і дізнався чи все в порядку)

Роза – (Не встигнувши продовжити розповідь Роза побачила машину поліції, вони повільно їхали бо була пробка, та роза встигла привлекти увагу свого батька і він її махнув щоб сідала в машину) Ну все, я побігла до батька.

Сократ – Гаразд, тоді я на мотоциклі буду за вами.

Роза – (сівши в машину) Батько слава Богу що ти тут, хутчіш їдь в лікарню.

Батько Рози – Роза що сталось? Ти втекла від Галена? Він тобі нічого не зробив? Зараз я його добряче провчу і на довго посаджу.

Роза – (почувши ім’я Гален, Роза замітила що полісмен, який сидів на передньому сидінні, повернувся до Рози а потім знову назад, та не звернула ніякої уваги) Він мене рятував, я не тікала. Він хороший.

Батько Рози – Хороший? А ти не забула що він одного з моїх підлеглих вдарив?

Роза – Я не вірю, він не міг вдарити когось просто так.

Батько Рози – Але так і є, він вдарив полісмена.

Тут в розмову вмішався полісмен, який сидів з права на передньому сидінні.

Полісмен – Я бачив як все було, я був напарником цього полісмена якого він вдарив.

Роза – І що Гален його вдарив? (Невже я помиляюсь і гален не такий який я думала)

Полісмен – Так він його вдарив.

Батько Рози – От бачиш, а ти мені не вірила.

Полісмен – Але, це сталось по вині мого напарника, він сам винен.

Батько Рози – Що? Сам винен?

Полісмен – Він зупинив без причини водія на мотоциклі, але водій почав йому перечити бо знав що нічого не порушував, а він взяв дубинку і скинув з мотоцикла і почав бити, я боявся його і попросив щоб він перестав, але той вдарив ще і мене.

Батько Рози – Щоо? Чому мені не доповів, йому ж трибунал світить.

Роза – А Гален, що був тим мотоциклістом?

Полісмен – після того як він заспокоївся, він майже вбив його, але тоді під’їхав якраз і Гален, зразу як зліз з мотоцикла зі всієї сили вдарив мого напарника і він вирубався. Я казав йому їхати звідси, я скажу що не бачив нічого, та він відмовився, сказав що буде доки швидка приїде, навіть якщо його зарештують. Після того як приїхав ще один наряд і швидка, вони його заарештували, а водія забрала швидка. Потім прийшов до тями напарник і сказав, що якщо я комусь розповім то він мене вб’є.

Батько Рози – Бардак влаштували, мене боятися треба, бо я тобі зроблю життя тепер «солодким»

Полісмен – Він говорив, що лікаря знайомого знає, і той може прикрити вбивство.

Роза – А лікар той часом не в тій лікарні куди ми їдемо працює?

Полісмен – Він не казав, де саме, щоб я не перевірив.