Глава 8 Бій з долею

Не людина робить вибір, а вибір робить з нас людну. Від вибору залежить майбутнє, та тільки нам обирати яким буде це майбутнє, хорошим, чи темним. Все в наших руках. Та інколи трапляються непорозуміння і людина обирає темний шлях думаючи що це світлий, добрий шлях істини.

Гален – чому ж вони так довго, на половині бесіди відійшли в сторону і я їх не бачу, що там за звуки, комусь погано? Треба встати подивитись.(В цей момент заходить лікар)

Лікар – ну що ви передумали робити (МРТ)?

Гален – Де Роза?(підозріло якось все)

Лікар – Вам (МРТ) дуже необхідне, потрібно сьогодні ж його зробити.

Гален – Де Роза? Що ти з нею зробив скотина?

Лікар – Ооо, ви на ти перейшли, так буде краще, тоді я також перейду на ти.

Гален – (вставши з ліжка, гален зловив лікаря за шиворот) де Роза, сука ти.

Лікар – Як ти мене задовбав своєю впертістю, в мене не було іншого виходу, Роза в мене, тому якщо не хочеш щоб з нею щось сталось відпусти мене нікчема.

Гален – (гален відпустив лікаря, сів на край ліжка і запитав) що ти від мене хочеш, я зроблю все, тільки відпусти Розу.

Лікар – А де дінешся, все зробиш. Перш за все я тобі МРТ зроблю(давши галену документ, про дозвіл проходження МРТ) підпиши тут.

Гален – (підписав) все тепер відпусти Розу.

Лікар – Це тільки початок, а її я відпущу аж після МРТ.(я що на дебіла похожий її відпускати)

Гален – Твій секрет вже розкрито, скажи мені ублюдок нащо ти все це робиш?

Лікар – так вже і бути тобі розкажу (все одно після моїх дослідів мало хто виживає, а якщо виживає то залишається овочем до кінця життя, а поділитись комусь хочеться) я стану першим хто відкриє, що є там, по той бік, куди всі потрапляють після смерті, і ті хто виживають розповідають що там бачили, та їхній мозок не витримує і він псується, нікчемний розсхідний матеріал, навіть дня не витримують, але ти виняток, зміг два рази з коми вийти неушкодженим, тільки пам’ять втратив, нічого я це виправлю.

Гален – (він навіть і не підозрює що він створив машину для переходу в іншу реальність, але тільки душею, свідомістю, розумом, хоч я і не науковець та для мене це зрозуміло, та йому я цього не розкажу, адже якщо я піду на МРТ то напевне потраплю до дому, але я повинен позбутись цього лікаря, щоб нічого не загрожувало людям і Розі. В мене є один план варто спробувати) якщо ви не знаєте чи я повернусь живим, то можна я перед цим поговорю з Розою.

Лікар – п’ять хвилин більше не дам. Молися адже сьогодні може бути останній твій день.

Гален – (п’ять хвилин дуже мало та я встигну її розповісти все) Добре.

Лікар – Я йду, через годину прийду забрати тебе на МРТ якщо рипнешся, чи вийдеш з палати я вб’ю Розу.

Гален – А щоб твоя срака по швам розійшлася нечиста ти сило, я тобі помщусь.

Лікар – хах от умора, зі страху чистою українською заговорив.

Гален – Я нею і розмовляв.

Лікар – Попробуй якщо зможеш, невірний рух і я розправлюсь з Розою (встав і виходячи з палати) я попередив.

Гален – (після того як закрились двері я не можу місця собі знайти, як же ш врятувати Розу, точно треба дзвонити в поліцію, але це буде дуже ризиково, адже вони подумають, що я психічно хворий і зателефонують до лікаря а він підтвердить, і тим самим дізнається що я дзвонив в поліцію і може вбити Розу, потрібно знайомого якогось полісмена знайти, мені чомусь здається що в мене є хтось знайомий з поліції треба глянути в телефоні в контакти (трохи полиставши я знайшов номер батька) можливо його батько знає знайомого полісмена (набравши номер, підняв трубку батько Галена цього світу)

Батько – Алло, що ти хотів Гален, все зі здоров’ям добре?

Гален – (в моєму світі це ж батько Рози, як не пособі) так все добре. батьку а ви не знаєте, можливо в нас є знайомий полісмен, дуже потрібно (треба дивитись щоб лікар не замітив що я розмовляю по телефоні)

Батько – Ти що подзвонив, пожартувати, в мене немає часу, я дуже зайнятий в відділку.

Гален – В відділку?(невже в відділку поліції)

Батько – В Відділку!(та що з ним)

Гален – Відділку поліції?

Батько – ну де ще інше.

Гален – (В Рози батько коп., от неочікуваність) батько ти мені довіряєш?

Батько – давай швидко викладуй, що натворив а то без мене підлеглі розслабляться.

Гален – (Він ще й керівник відділу, це точно везіння)  Короче в мене в лікарні проблема, питання життя та смерті.

Батько – Що сталось?(батько занепокоївся)

Гален – Мій лікар викрав Розу і вимагає щоб я зробив МРТ, та він там щось в тому приладі підкрутив, що це мене може вбити, через годину він прийде за мною.

Батько – Ти це серйозно? Якщо ти жартуєш то тобі добре влетить.

Гален – я серйозно батько, він з самого початку був підозрілим, а сьогодні признався в своїх планах, бо думає що я там помру, або овочем стану і нічого нікому не розповім.

Батько – (оцінивши тон сина він все правильно осмислив) добре я вже беру хлопців і ми виїжджаємо, будемо через п’ятдесят хвилин, придумай щось щоб потягнути час.(батько поклав трубку і почав організовувати збір і машину, та вони виїхали)

Гален  - Що ж придумати щоб тягнути час (тут я побачив що лікар йде сюди і я вимкнув телефон, щоб він нічого не запідозрив.

Лікар – (зайшовши в палату до галена) і ще віддай свій телефон, а то вдруг захочеш подзвонити до когось.(головне щоб він не встиг, за цей час подзвонити до поліції, та в мене там мій спільник був, зараз вже не працює але думаю він зможе прикрити)

Гален – (хух я вчасно встиг подзвонити і вимкнути) Бери, він і так вимкнений, батерея сіла.(віддав телефон лікарю)

Лікар – бачиш сама доля проти тебе, ніхто тебе не спасе, так що не рипайся, я вже через сорок п’ять хвилин прийду за тобою (серйозно сказав і вийшов з палати)

Гален – (у мене ще є трохи часу, треба себе чимось зайняти щоб не хвилюватись так, та як тут не хвилюватись я наче в паралельному світі, (засміявшись) ооо точно, я ж і є в паралельному світі. В поле зору Галену впав альбом, в якому Гален з цього світу малював, полиставши кілька малюнків я знову поглянув на малюнок де роза на мотоциклі, перегорнув дальше і побачив малюнок шпильки в вигляді Рози) десь я її бачив. Точно Роза її носить як в цьому світі так і в моєму, але чомусь мені здається що я її бачив ще до зустрічі з розою. Перегорнувши сторінку ще вперед я побачив малюнок, залізний паркан, а за ним будинок, і все було в чорних тонах, тільки маленький хлопчик з дівчинкою були в яскравих тонах. (Чому він це намалював, я придивився поближче, та побачив що цей хлопчик дарує тій дівчині брошку у вигляді Рози)(тоді Галена враз заболіла голова і він все згадав, що в дитячому будинку він знав Розу і вони дружили, хоч вони і були малі, вони тримались разом до кінця, та перед тим як їх всиновили, у Галена була шпилька його рідної мами, це було все що залишилось від батьків, адже вони загинули, та він подарував цю маленьку розу тій дівчинці, та сказав, так я впізнаю тебе як ми зустрінемось знову.(згадавши це все Гален не зміг стримати сліз, він так себе картав, адже забув саме найважливіше на світі)