Глава 3 Відверта Розповідь

На дворі стала похмура погода, за вікном співають пташки, Я принесла з автомату дві кружки гарячого чаю. Неначе осіння погода, саме в такий час згадується дитинство, душа журбує, серце сумує. Хочеться тільки лежати і читати якусь цікаву історію. У мене сьогодні особливий випадок, я буду сама розповідати свою історію, неначе готову книжку, про яку ніхто не знає і наче вона 19 років подорожувала і що дня записувалось щось нове. Ще й по сьогодні не завершена, але готова розкритись для читача.

Роза – і так я починаю.

Гален – давно пора ( з посмішкою промовив Гален)

Роза – все не перебивай.

(Зрозумівши що Гален вже чекає розповіді я краще вмостилась на диванчику і розпочала)

Колись я полюбляла завжди виходити в луг, там було звалище, я там проводила годинами, що я там тільки не знаходила, книжки, копійки, іржаві банки, прикольні каміння. Кожного дня був новий похід в пошуках чогось нового. Як сумно що люди купують якусь річ не бережуть її і в перший кращий момент викидають. Я полюбляла завжди їх збирати і робити довколишній світ чистішим.

Я вірю що люди порозумнішають адже з часом можна вбити планету сміттям. Маленькою я мріяла бути президентом країни, щоб мати можливість щось змінити, відзначитись у цьому світі. Завжди розповідала батькові про свою мрію, і завжди чула що він розповідав, що пишається своєю дочуркою. Я ніколи не чула, щоб він казав:  у тебе нічого не вийде. Він казав ( Я вірю в тебе мій маленький президент) мене це завжди втішало і я не відмовлялась від своєї мрії. Кожного дня коли він приходив з роботи завжди мене обнімав і запитував (- як твоя передвиборна компанія, що ти сьогодні зробила щоб стати в майбутньому президентом?( з посмішкою запитував)) а я випрямившись говорила - я прибрала сміття біля дороги. І батько мене хвалив та казав що я вже краща за всіх депутатів, що я хоть щось та й роблю. Тоді я ще не знала що дитячі мрії залишаться в дитинстві в той час коли ти вже стала дорослою і мрії вже не ті.

Першу книжку яку я прочитала я знайшла на окраїні дороги, вона називалась Кобзар як би то гірко не було що люди не цінять минулого, але вони не хочуть змінюватись.

Роза – ( на хвилину перервавшись я побачила що Гален не відводить погляд від мене) що не цікаво?

Гален – ти що, розповідай дальше мені дуже цікаво, ану швидко.

Роза – ну гаразд повірю на слово.

В школі у мене були подруги, ми з ними дуже здружились і стали кращими подругами, але все перевіряється часом і ми посварились через дрібницю, та це й на краще, зі мною залишилась одна подруга, і ми дружим і по цей день. Це в принципі все (з посмішкою промовила Роза)

Гален – як все? Ти що скільки перескочила і скільки пропустила, цього мало.

Роза – тепер ти розказуй, такий герой.

Гален – та гаразд але я розповім так само як і ти, а там походу діла розширю діапазон.

Роза – ха ха розшириш діапазон, до кінця відвідування залишилось дві години, а він буде розширювати діапазон.

Гален – що ти не кажеш, твоя і 10 хвилин не тривала, лінуєшся ти, ти ж начитана, можеш і краще розкрити свої емоції.

Роза – все давай розповідай Гален тепер ти.

Гален – гаразд. Слухай.

Моє дитинство пройшло дуже швидко, коли ти не такий як усі, то над тобою сміялись, для свого віку я був дуже розумний і мене не цікавили безглузді ігри, я засвоював все дуже швидко, але не полюбляв вислуховувати повчання інших, тому в школі мені довелось туго, всі думали що я поганий, адже не маю хороших оцінок, я не став нікому нічого доказувати, я швидко навчився адаптовуватись до компаній в яких знаходився і мав час на свої справи. Я був малим, хіліком не вмів давати здачі, та рік тренувань в тайні від всіх дав мені ту силу яка була необхідна, щоб мати авторитет і щоб тебе не займали. Я тільки зараз помічаю що люди починають по трохи розкриватись і бути індивідами.

Роза – ого, я й не знала, що ти маєш іншу сторону свого життя, я думала що ти мужлан, поганий хлопець, байки, мутки, пацани, я думала для тебе це важливіше.

Гален – з часом мені сподобалось це все, так я навчився їздити на мотоциклі, навчився грати на гітарі, адже в колі такої компанії інколи немає про що говорити, або випивка, швидкість, або гітара.

Роза – (усміхнувшись роза) або бухати під гітару, при тому на мотоциклу.

Гален – і таке буває. Це ж байкери ( промовив з посмішкою Гален) але з часом я зрозумів що якщо б мені дали шанс все змінити і вибрати інший шлях я б категорично відмовився.

Роза – чому? (З зацікавленістю промовила роза)

Гален – я познайомився там з цікавими людьми, особливо я пам'ятаю старого байкера, який мене навчив жити не шкодуючи ні про що, він єдиний вчитель якого я визнав.

Роза – (за хіхікавши перебила) що байкер філософ чи що?

Гален – ну майже, його кликуха була "Сократ" він вмів вправити тобі мізки на правильне місце.

Роза – дааа, ну в тебе і компашка.

Гален – так але я їх дуже поважаю. От знаєш кажуть що якщо ти зробив те що зробив, ти змінив те ким був.

Роза – хто так каже, Гален? Мені цікаво адже я багато прочитала і не згадую такої цитати.

Гален – хто хто Сократ так казав

Роза – який з них, байкер сократ, чи просто сократ.

Гален – звичайно що байкер (посміхнувшись сказав)

Роза – і що ж це означає? (Запитала Роза)

Гален – от як би ти не перебивала я б вже давно розповів, тебе язик свербить а я уважно слухав (посміхнувся гален)

Роза – та бо з тебе все треба гаком витягувати.

Гален – ооо, я щей винуватим зробився, от ви жінки.

Роза – давай не тягни резину розказуй дальше, мені цікаво що ж він вам проповідував і що означає ця цитата.

Гален – ой ну гаразд,  це означає що те що ти сьогодні зробила, куди пішла, де була, з ким говорила, назавжди змінює тебе і ти вже не та що була секунду назад. Тобто якщо б мені дали шанс змінити все починаючи з дитинства, тоді я б не був собою, я б був зовсім іншою людиною. Те що сталось протягом цих 20 років мого життя зробило мене собою, тим ким я є зараз, ніким іншим а собою і мені подобається хто я є, тому б не хотів нічого змінювати. Знаю заплутано, але повчально якщо вникнути в це обговорення.