Розділ 6. Тіні минулого і сімейні таємниці

---

Маєток Вейлів за містом був мовчазним свідком багатьох таємниць, що тримали родину у павутинні брехні і страху.

Я сиділа в старій бібліотеці, переді мною лежали архівні документи — жовті сторінки, вкриті пилом часу, але сповнені відповідей. Торн розгорнув переді мною товсту книгу із записами дитячого притулку і родинних архівів.

— Родина Вейл має славу однієї з найвпливовіших у країні, — почав він, — але не все там було так чисто і бездоганно, як здавалося на поверхні.

Я уважно слухала.

— Генрі Вейл і Маргарет Вейл були в шлюбі за договірною угодою, продиктованою не почуттями, а статусом і вигодою для обох родин. Цей шлюб не був про любов чи близькість, вони ніколи не були подружжям у звичному розумінні. Генрі не кохав Маргарет, і вона також не відчувала до нього справжніх почуттів.

— Генрі мав на стороні коханку і позашлюбних дітей, — продовжив Торн, — які були для нього справжньою родиною, хоч і таємною. Родичі Вейлів і сам Генрі розуміли, що ця інформація не може дійти до публіки — репутація родини була важливішою за правду.

— А Маргарет? — я хотіла зрозуміти більше.

— Вона була дуже доброю і терплячою жінкою. Хоч і не мала біологічних дітей від Генрі, вона прийняла на виховання його позашлюбних дітей — дівчат. Усі намагалися зберегти цей факт у таємниці, адже офіційно вони не мали жодного спадкоємця.

Родина вирішила удочерити лише одну дівчинку — Авеліну. Її офіційно подали як далеку родичку з провінції, яка втратила матір, щоб приховати справжнє походження і не викликати підозр. Ліру ж, яка була дуже схожа на Генрі, із більш світлішим томом волосся як у нього і виразними рисами обличчя, родичі вирішили відвезти до притулку, аби не було пліток і здогадок у суспільстві. Вони боялись, що надмірна схожість дівчат на батька може викликати пересуди і скандали, що загрожували зіпсувати репутацію роду.

— Власне, дівчатка були настільки схожі на Генрі, що це викликало б підозри серед людей, — сказав Торн. — Авеліна мала трішки темного відтінку волосся, що робило її образ менш очевидним, менш «помітним» як доньку Генрі, тому її й залишили в сім’ї. Ліру ж вивезли в притулок, щоб зберегти фасад і уникнути скандалу.

Я відчувала, як ця інформація важко лягала на душу — дивні і холодні рішення, які приймалися заради престижу і соціального статусу, розділили двох дівчат і зруйнували їм дитинство.

---

Листи від Маргарет

Я дістала зі старої шафи кілька листів, адресованих «Валері».

> «Дорога донько,
Ти мусиш знати правду, хоч я боюсь, що це може зруйнувати тебе. Твоя доля ніколи не була простою.
Ми були змушені приховати тебе, бо родина Вейл не могла дозволити собі слабкості.
Твоя справжня мати — та, що віддала тебе, аби врятувати.
Я в лікарні вже давно, і боюсь, що ніколи не вийду звідти. Але я завжди буду твоїм ангелом.
Не шукай мене поки що — це небезпечно. Але пам’ятай: ти сильніша, ніж думаєш.»

---

— Чому Маргарет в лікарні?

— Маргарет Вейл вже кілька років перебуває в спеціалізованій клініці, — пояснив Торн, — офіційно через нервовий зрив. Насправді — її психіка не витримала усіх таємниць і травм.

— Це не просто лікарня, — додав Лінден, що підійшов ближче, — це місце, де її ізолювали від світу. Щоб вона не могла розкрити правду.

Я відчула холод у грудях.

— Вона знає все? — запитала я.

— Більше, ніж хто-небудь, — сказав Лінден. — Але правда настільки болюча, що вона сама її не може вимовити.

---

Родина Вейл тримається за свою репутацію зубами і кігтями. Кожен захищає свою таємницю, бо знає: якщо правда вийде на світ — все зруйнується.

Я тримала в руках листи, відчуваючи, що тепер частина минулого стала моєю.

— Я маю побачити її, — сказала я тихо. — Навіть якщо це буде боляче.

Торн і Лінден кивнули.

— Тоді завтра ми йдемо до неї, — сказав Торн.

---