Розділ 2. Довіра та підтримка: батьківська любов.

   Безумовно, у кожного батьки різні, тому я розповім про своїх рідненьких. За роки свого ще поки що недовгого життя я зрозуміла кілька важливих моментів.

   Перший з них — Батькам потрібно довіряти.

 Довіра — це основа стосунків. Якщо ви будете довіряти батькам і ділитися з ними своїми переживаннями, ви відчуєте безпеку. Батьки дуже нас люблять, навіть якщо іноді цього не показують. Всі ми різні, і це стосується і батьків, тому не варто на них ображатися.

   На власному досвіді можу сказати, що я ділюсь зі своїми мамою і татом усім, що у мене на серці. Звісно, раніше я не все розповідала, але тепер у нас тісні стосунки. Вони мені довіряють, а я прислухаюсь до їхніх порад. У нас рідко бувають непорозуміння. Ми можемо вільно спілкуватися на будь-які теми. Коли я чую від інших, що вони мало спілкуються з батьками і майже нічого про них не знають, це мене дивує.

   Я знаю майже все про батьків: їхнє дитинство, мрії, кумедні історії. Вони знають мої вподобання й переживання, завжди підтримують. Можливо, я підросла і нарешті зрозуміла батьків — тепер вони для мене найкращі друзі.

   Один дядько колись сказав, що батьки повинні бути друзями своїм дітям. Тоді я не розуміла, чому це важливо, але тепер бачу, що це справді так. Сподіваюсь, у вас теж є такі ж приємні стосунки з батьками, адже тоді ви будете почуватися щасливими.

   Хочу додати цитату американської письменниці Кассандри Клер:

"Немає більшого щастя, ніж відчувати, що твої батьки завжди з тобою."

   Я погоджуюся з цими словами на всі сто. Ця цитата відображає важливість батьківської підтримки та її присутність у житті дитини, навіть якщо це лише емоційна близькість. Батьки часто стають тією опорою, яка дає впевненість і спокій, навіть коли ми виростаємо і йдемо власним шляхом.

   Я часто телефоную батькам, і почувши їхній голос, заспокоююсь.

   Другий важливий момент — Батьків потрібно слухати.

  Іноді це складно, погоджуюсь, але результати будуть на користь. Наприклад, кілька років тому я обирала майбутню професію. Це було важке рішення. Батьки порадили один заклад, і я погодилася, але через кілька днів навчання - передумала. Хотіла все кинути, рішення було тільки за мною.

   Тато сказав: "Якщо ти почала, повинна дійти до кінця." Батьки не тиснули на мене щодо оцінок і відвідувань, дали свободу. Завдяки такій поведінці я зібралась і не покинула навчання, і тепер не шкодую про свій вибір. Я розумію, чому батьки обрали цю професію.

   Зараз я на 4 курсі і майже щодня відчуваю їхню підтримку. Вони цікавляться, як минув день, що було на парах, і саме це мені приємно чути від них. Я дуже вдячна їм за це.

   Трішки про мого батька.

   Мій батько — працьовитий, відповідальний та дуже розумний чоловік. Він механік і може полагодити будь-що, ніби бачить машину наскрізь. Але з близькими людьми йому іноді важко знайти спільну мову.

   Час іде, люди змінюються, і тепер я іноді дивуюсь, що він може зателефонувати просто так, щоб поговорити або дізнатися, як я. Він став більш турботливим, це видно по тому, як часто телефонує, коли я кудись їду чи залишаюсь сама. Його готовність допомогти — це не контроль, а турбота.

   А тепер про мою маму.

   Моя мама — це людина, яка завжди була поруч, коли я потребувала підтримки чи поради. Вона неймовірно терпляча, завжди вміє вислухати й зрозуміти. Мені здається, що саме її здатність бути такою відкритою й розуміючою допомогла мені збудувати з нею дуже близькі стосунки.

   Мама завжди була тією, до кого я могла звернутись у найважчі моменти. Вона не тільки вислуховує мої переживання, але й завжди знаходить слова, які допомагають мені заспокоїтись і подивитися на ситуацію з іншого боку. Її турбота проявляється у дрібницях: чи то чашка чаю в кінці важкого дня, чи просто обійми, коли вони мені потрібні найбільше.

   Ще з дитинства я пам’ятаю, як ми проводили час разом. Мама завжди знаходила час для того, щоб пограти зі мною або почитати книжку перед сном. Ці моменти залишились для мене теплими спогадами, які гріють душу навіть зараз.

   Зараз, коли я вже доросла, наші стосунки тільки поглибилися. Я знаю, що можу прийти до неї з будь-яким питанням, і вона завжди буде готова допомогти. Для мене мама — це не просто рідна людина, вона також мій найкращий порадник і вірний друг.

   Останній момент — Не бійтеся батьків.

   У дитинстві багато хто каже: "Ой, мене мама/тато зараз приб'є!" через дрібниці. Але боятися їх не потрібно, адже вони теж були дітьми і робили такі ж помилки. Батьки хочуть для нас тільки блага. Вони можуть розлютитися, підвищити голос, але часто це від турботи.

   Батьки мають досвід, якого ми ще не маємо, і їхні поради можуть бути дуже корисними. Коли ви не боїтеся говорити про свої думки й переживання, це створює атмосферу довіри. Страх може заважати зрозуміти, що батьки — це не просто авторитети, а люди, які щиро хочуть допомогти.

   Я повністю погоджуюсь зі словами Джона Гріна:

"Батьківська любов — це найпотужніша сила в житті."