Глава 1

Щоб отримати силу Драгорі Санні магів, я повинна була у мої п'ятнадцять пройти ритуал посвяти разом з батьками. У моєму випадку це був тільки тато. Мама загинула, коли мені було тринадцять при невідомих обставинах, принаймі такою була офіційна версія в стінах палацу. 

За пророцтвом, зазначеним в Смарагдовій скрижалі, опівдні в день мого п’ятнадцятиріччя на стонпавері – камені сили мав відкритися магічний портал енергії Санні. Аби потрапити туди для моєї таємної посвяти, нам з батьком потрібно було пройти під водоспадом.

Той страшний шрам в тата на грудях я побачила саме тоді, коли ми проводили ритуал посвяти: я і мій батько – правитель Ліги світлих Драгорі Санні магів стояли на стонпавері тримаючись за руки, а густий яскравий пучок світла розсівався згори та, падаючи на нас, захоплював в полон свого сяйва.

Я відчула неймовірне піднесення та шалений прилив енергії й сил, що аж розпирали мене зсередини. Було якесь дивне відчуття, ніби вся ця сила збирається в єдиний шар, який вростає в моє тіло в районі сонячного сплетіння, а вже звідти тоненькими цупкими  нитками, що тягнуться до контурів мого тіла, розходиться кожною клітиною, яка від того енергетичного наповнення стає пружною наче надута кулька, що готова вибухнути від найменшого дотику зовні.

Коли нарешті портал закрився, й те сліпуче світло, від якого я відчувала аж біль в очах і гострі поколювання вздовж тіла, наче голками, зникло. Ледь опустивши голову, я зустрілася поглядом з очима батька. Він виглядав таким втомленим, ніби вичавлений лимон, але неймовірно піднесеним, так, наче виконав надважливу місію свого життя. Це мене дещо збентежило, і я запитала з надією в очах.

– Тату, що відбувається, що з тобою? Ти погано почуваєшся? – він заперечливо похитав головою. 

– Ні, моя принцесо, все гаразд. Просто це доволі виснажлива процедура. Я дотримав слова, яке дав твоїй мамі й передав тобі силу, яку вона залишила тобі. Всі ці роки вона зберігалася в мені, але призначена була для тебе. Ще рік твоє тіло акумулюватиме її та  досягне піку, коли тобі виповниться шістнадцять, і тоді ти станеш могутньою чаклункою з роду  світлих Драгорі Санні магів і зможеш дуже багато.

– Але ж як? – дивлюсь на батька, не розриваючи погляду й уважно слухаю. Мені важливо почути та усвідомити свої можливості, зрозуміти свою місію.

– Тобі до снаги буде боротися навіть з найсильнішими магами з Ліги магів темряви – темними чаклунами. Протягом цього року до твого шістнадцятиріччя твоя сила тільки зростатиме, а потім на тебе чекає важливе випробування. Так зазначено в пророцтві. І ти вистоїш у цій боротьбі завдяки їй..., – він замовк, блукаючи схвильованим поглядом по мені, наче перепрошував, що занадто рано привідкрив мені якусь таємну завісу, але більшого поки сказати не міг. Мені було прикро, а батько був скутий обіцянкою, але я на той момент ще не розуміла перед ким, та навіщо все це потрібно. І хоч я спробувала тоді дізнатись щось більше, тато відповів:

– Моя маленька принцесо, на все є свій  призначений час і своє місце. Тому, Еві, вибач, але більше тобі  ще неварто знати.

– Ти взагалі про що, татку і навіщо тоді ти розпочав цю розмову? – я трохи злилась, бо  й справді, навіщо, якщо за його переконанням ще зарано, час не настав. 

Я навіть не здогадувалася тоді, що він вимушено ділився зі мною так дозовано тією інформацією, бо надто великою була вся таємниця в цілому, і вилити всю правду на мене, хоч і магічну принцесу,  одним махом все одно було надто ризиковано. Пам'ятаю, як гніваючись на нього, опустила очі вниз, і погляд вперся в його груди.

О, боже! Це неможливо: з-під білої мокрої сорочки, що прилипла до татових грудей чітко проглядався широкий, вже задавнений шрам через усю грудну клітку. Я була налякана та вражена одночасно. З таким пораненням складно вижити. Я чітко розуміла, якби не його магічні здібності, він би точно загинув. Але чому взагалі дійшло до такого страшного поранення, що то був за бій, з ким?

Судячи з характеру рани: або удар був підступний, несподіваний, або ворог був значно сильніший. Але чому мені про це геть зовсім нічого невідомо, і чому таємниця смерті моєї матері та мого народження й досі за сімома замками. Все моє оточення всі ці роки наче води в рот набрало – вперто мовчить. Коли я дізнаюся правду? Здається зараз у мене з'явився шанс, і я вирішила спробувати, звівши на батька шоковані очі.

– Що це? – але моя спроба була марною. Тато поправив сорочку на грудях, рукою прикриваючи  той страшний шрам і, тільки знизуючи плечима, промовив:

– Еві, то пусте, не зважай. Це давня історія, і все вже давно загоїлось, як бачиш, все обійшлося. Але мені це геть не давало спокою. Така відповідь не влаштовувала, тому я зробила другу спробу,  розраховуючи на те, що батько все ж поділиться тією історією. Але він залишався непохитним у своїй твердості, наче кремінь.

– Еві, люба моя донечко, ти про все дізнаєшся, але дещо згодом. Потерпи ще трохи, як я вже казав – всьому свій час. Залишився лише рік, і в переддень твого шістнадцятиріччя тобі відкриється вся таємниця нашої сім'ї – сім'ї Драгорі Санні магів, і з того моменту на твої тендітні дівочі плечі ляже весь тягар відповідальності за неї. Престол в нашій Лізі передається по жіночій лінії з 16-ти років, традиція, – спокійно говорив батько з такою впевненістю в мені, якої навіть у мене не було, бо я не розуміла чому на мої плечі: