Битий небиту возив

Справа: № ВКС-ТП/ЛВ-08

Відділ: Сектор транспортних, супутніх і частково примусових послуг

Заявник: Вовк Сірий, потерпілий, за сумісництвом можливий транспортний засіб

Відповідачка: Лисичка-сестричка, пасажирка без маршруту

Предмет звернення: Встановлення факту перевезення казкової особи без належного дозволу, згоди та маршруту

Супутні матеріали: Хвіст — у рибній справі. Пісня — культурний елемент, не інструкція.

Справа почалася з того, що Вовк прийшов у Відділ казкових справ сам.

Це вже було нетипово.

Зазвичай вовків приводили. Під конвоєм, у складі скарги, як речовий доказ, у пояснювальній зайця або в супровідному листі від лісництва з формулюванням «неодноразово фігурує». Самостійний прихід вовка до державної установи вважався ознакою або глибокої правової свідомості, або значного приниження.

У цьому випадку, як швидко з'ясувалося, мали місце обидві обставини.

Вовк сидів на пластиковому стільці навпроти віконця номер три, тримаючи в лапах талон електронної черги. Талон був зім'ятий, надкушений по краях і виглядав так, ніби заявник кілька разів намагався вирішити проблему старим способом, але вчасно згадав, що перебуває в приміщенні з відеонаглядом.

— Наступний, — сказала спеціалістка сектору транспортних, супутніх і частково примусових послуг Семенюк Уляна Кирилівна.

Вовк обережно встав.

— Це я.

— Суть звернення?

— Мене використали.

Семенюк У.К. взяла ручку. У Відділі казкових справ це формулювання було надто широким. Його могли сказати і наймит, і кінь, і молодший брат у родині з трьома синами, і чарівна річ, яка раптом усвідомила, що працює без вихідних.

— Уточніть характер використання.

— Як транспорт.

— На добровільній основі?

Вовк подивився на неї так, як дивляться на людину, котра питає, чи добровільно ти став частиною чужого успішного плану.

— Вона сказала, що бита.

— Хто саме?

— Лисичка.

У коридорі хтось тихо хмикнув. Семенюк У.К. не підняла очей, але зробила позначку: «заявник реагує на ім'я контрагента емоційно».

— Прізвище, ім'я, по батькові контрагента?

— Лисичка-сестричка.

— Це повне ім'я чи соціальна роль?

— У неї все соціальна роль.

— Зрозуміло. Обставини.

Вовк глибоко вдихнув. Видно було, що він довго репетирував цю частину в лісі, але там дерева не ставили уточнювальних питань.

— Спочатку вона повідомила мені спосіб рибальства.

— Письмово?

— Усно. Вона просто сказала, що треба хвіст в ополонку опустити.

Семенюк У.К. зупинила ручку.

— Ви опустили?

— Я хотів риби.

— Це не відповідь на питання.

— Опустив.

— Добре. Далі?

— Далі хвіст…

Вовк замовк. У Відділі казкових справ не любили зайвої драматизації ушкоджень. Якщо щось відірвалося, примерзло, зникло, проклялося або перейшло в інший стан, це описували спокійно, без художніх подробиць. Художні подробиці зазвичай заважали визначити відповідального.

— Хвіст наразі де? — запитала Семенюк У.К.

— Частково при мені. Частково у справі.

— В якій саме?

— У рибній.

Семенюк У.К. відкрила внутрішній реєстр і набрала: «ополонка, хвіст, риба, лисиця». Система видала сімнадцять результатів, два дублікати і попередження: «можливий повторний казковий інцидент». Вона закрила вікно. З повторними казковими інцидентами краще було працювати паперово. Електронна система нервувала.

— Отже, після рибальства ви зустріли Лисичку?

— Вона лежала на дорозі. Уся ніби побита. Казала: «Битий небиту везе».

— Тобто вона сама сформулювала умови перевезення?

— Вона сформулювала приниження.

— Це суміжне, але не тотожне.

Семенюк У.К. відкрила бланк № ТП-9 «Заява про встановлення факту перевезення казкової особи без належного дозволу». Бланк був старий, ще з часів, коли піч уперше заявила про статус транспортного засобу.

— Вам необхідно встановити, ким ви були в момент події: перевізником, потерпілим, засобом пересування чи учасником ритуального вислову.

— Я був Вовком.

— Це біологічно. Нам потрібно процедурно.

— Процедурно я був принижений.

— Приниження не є транспортною категорією.

— У лісі є.

Семенюк У.К. занотувала: «заявник наполягає на локальному звичаї».

— Чи мали ви ліцензію на пасажирські перевезення?

Вовк повільно кліпнув.

— Я дикий звір.

— Дикий звір не звільняється від вимог безпеки, якщо фактично здійснює перевезення пасажира.

— Я не здійснював. Мене здійснили.

Це формулювання Семенюк У.К. сподобалося. Вона навіть підкреслила його в чорновику. «Мене здійснили» могло стати корисним у методичних рекомендаціях для випадків, коли суб'єкт не погоджувався з власною функцією у події.

* * *

Двері до кабінету відчинилися без стуку.

— Я перепрошую, — сказала Лисичка-сестричка, просовуючи всередину голову з таким виглядом, ніби випадково потрапила на власну перевірку і вже знає, як із неї вийти. — Мене викликали чи я сама вчасно прийшла?

— Вас ще не викликали, — сказала Семенюк У.К.

— Тоді я сама. Щоб не затягувати розгляд. Я завжди за прозорість.

Вовк тихо загарчав.

— Прошу без акустичного тиску на сторону справи, — сказала Семенюк У.К., не підвищуючи голосу.

Лисичка зайшла повністю. На ній була хустинка, маленька торбинка через плече і вираз обличчя особи, яка вже бачила текст майбутнього протоколу й подумки редагувала слабкі місця.

— Сідайте. Чи визнаєте ви факт перебування на спині заявника?

— Я визнаю факт тимчасового розміщення на поверхні підвищеної рухливості.

— Це була спина Вовка?

— Орієнтовно.

— Орієнтовно?

— У той момент вона не була належним чином маркована як спина, що надається або не надається для перевезення.

Вовк підвівся.

— Я що, мав табличку повісити?

— Сядьте, — сказала Семенюк У.К. — Табличка не обов'язкова, але ваша позиція зафіксована.