Епілог

- Матусю, ти тут така гална! І в тебе тааакеее писне плаття! - пробелькотіло мале русяве дівча з величезними голубими очима. Воно лагідно дивилося на мене, обіймаючи за випуклий животик і посміхалось.

Я однією рукою, як квочка курча, огортала маленьку дівчинку і посміхалась щасливою посмішкою у відповідь, другою тримала фотознімок. На ньому були відображені наречені. Дівчина у пишній білій сукні з бездоганною зачіскою та макіяжем та чорнявий хлопець з голубими, як море очима. 

В цю ж мить на плечі лягли чоловічі теплі руки. Оксамитовий баритон пробудив цілий табун мурах, а по тілу пройшовся розряд електричного струму. З першого дотику цього неймовірного хлопця відчувала неймовірний шквал емоцій та почуттів у душі. Дійсно, зустріч була доленосною.

З першої зустрічі, коли юнак переплутав квартири зароджувалося почуття. А далі доля зводила нас кожного ранку по дорозі за філіжанкою улюбленого напою. Олександр став ангелом охоронцем для мене. Адже завжди виручав з біди. А коли моя душа оповилася шаллю із самотності та журби після зради того, на кого надіялася, кохала і чекала, то старалася не підпускати його ближче, щоб знову не обпектися.

Згадую часто той день, коли Сашко врятував мене від Андрія Сергійовича і нарешті відкрив свої почуття. Безперечно, я теж до нього щось відчувала, адже тільки він міг пробудити неймовірні емоції, тільки від його дотику в животі до сих пір пурхають метелики. З того самого дня ми почали зустрічатися. Рана від зради почала загоюватись. Колеги та рідні знову побачили ту життєрадісну та ініціативну дівчину, котрою була раніше.

Десь в глибині душі страх бути знову зрадженою залишився. Але я намагалася закрити його якнайдалі у своїй підсвідомості. Тому отримувала задоволення від кожного дня та хвилини проведеної із Сашком.

Довго хлопець «не тягнув кота за хвоста». Через декілька місяців наших взаємин він перед друзями та батьками, неочікувано для мене, встав на коліно і простягнув обручку, попросив мої руку та серце. Сльози радості затремтіли в моїх очах. Пара солених краплинок скотились по щоці. Сашко підійшов тоді ближче і ніжно торкнувся долонею мого обличчя, витираючи доріжки сліз. В той вечір я відповіла йому: «Так!». А вже через декілька місяців ми одружилися. Моя мрія про білу весільну сукню, вкриту мереживом, здійснилась. Все було саме так, як я мріяла.

Тепер у нас є гарне маленьке дівча, яке любить обіймати мамин животик, адже знає, що скоро у неї з’явиться братик. Сашко став чудовим люблячим татом та чоловіком. Я безмежно рада, що саме з ним мене поєднала доля, що він моя друга половинка.

Все буде добре!!!  

Кінець історії. Happy end