Частина 36 Все буде добре?

- Добре, що я проходив поряд, а то б невідомо, що могло статися! - знервовано проказав Олександр. - Це був твій начальник? - запитав після паузи.

- Ага! - кивнула у відповідь. - Тепер залишилась без роботи... - схлипуючи, промовила.

- Без роботи? Нічого, на цьому життя не закінчується знайдеш іншу роботу.

Вяло посміхнулась на його слова, а він продовжував притискати мене до грудей. Я також не хотіла покидати його обійми, де було так затишно і спокійно.

- В мене на фірмі потрібен секретар. - почав хлопець, - Надумаєш - звертайся!

Я здивовано підняла на нього заплакані очі і потонула в безмежному океані його погляду. Він дивився, мені здалося, з такою любов'ю, що щоки мої почали червоніти.

- В тебе... - почала і не знала як продовжити, - В твоїй кур'єрській доставці є секретар? - перепитала його, дивлячись збентежено у вічі.

- Кур'єрській доставці? - запитав він і почав заливатися сміхом, пустивши мене з обіймів.

Я стояла, як вкопана і дивилася на його спроби заспокоїти свій раптовий сміх.

- Що я сказала смішного? - ображено запитала хлопця.

- В кур'єрській доставці... - вторив мені у відповідь. - Звідки ти взяла, що я працюю в кур'єрській доставці? - сміючись, звернувся парубок до мене.

- Ну, це ж ти приніс мені ті повітряні кульки від мого хлопця, точніше колишнього хлопця? - зніяковіло відповіла на запитання. - Так мені Денис сказав, що це його подарунок.

- Аааа... - протягнув він. - Тому ти вирішила здихатися від подарунка свого хлопця і віддала маленькій дівчинці?

- Звідки ти знаєш? Тебе ж уже не було поряд. - ствердно сказала йому.

- Як ти знаєш, що мене не було? - запитав він, вглядаючись в моє обличчя.

- Я... - почала і не знала, що відповісти, адже якщо скажу, що шукала його очима, то признаюсь йому, що він мені подобається. Тому на ходу почала вигадувати - Я... Я... ж ... не підписалася за отримання подарунку. - переможно закінчила, стріляючи в нього очима.

- Так, правильно. Ти б і ніде не мала підписуватися.

- Чому? - перебила його. - Адже кур'єр повинен отримати підпис того, хто отримує. Правильно?

- Звичайно. Але я не кур'єр! Звідки ти взяла це? - невпинно сміявся хлопець.

А я продовжувала сверлити його поглядом і дивуватися з його сміху.

- Тобі так твій хлопець сказав? - запитав він, а я кивнула у відповідь. - Ну, може він так подумав і хотів привласнити чужу ідею для подарунку...

- Не зрозуміла?... Що ... значить привласнити? Поясни! - вимогливо звернулася до нього.

- Ти хочеш почути правду?

Я ствердно кивнула на його слова і очікувала відповіді.

- Я хотів ... - хлопець запнувся і задумався. - Чи варто тобі знати? - вголос сам себе запитав і перевів очі у вікно.

- Чому не варто? - запитала його.

- Ти точно хочеш знати? Може не варто?

- Розповідай! - наполягала.

- Добре! Це я хотів зробити тобі сюрприз і подарувати ті кульки. Пам'ятаєш, що ти злякалась, що полетиш у країну Оз, а я сказав, що буду міцно тримати тебе.

- Так! - кивала я на його слова, а в голові одразу спливало купа запитань: Чому? Звідки він дізнався, де я живу та інші.

Хлопець по очах прочитав мої думки.

- Ти не лякайся мене! - почав він і підійшов ближче, на що я тільки сіпнулась і зробила крок назад. - Я не зроблю тобі нічого. Все буде добре! - але він бачив, що в моїх очах і в душі відбувається ціла буря емоцій, які схиляли не довіряти.

- Ти хочеш сказати, що мій хлопець мені збрехав?

- Мгм... Так! Як це не звучить жахливо. Ти запала мені в душу, але я не хотів підходити до тебе, адже знав, що в тебе є хлопець. - він зупинився і опустив очі. - Шкода, що я не зустрів тебе першим! - сумно промовив він. - Твоєму хлопцю, повторюся, дістався скарб.

- І він не зберіг його! - в серцях прокоментувала слова Саші.

- Що? Повтори ще раз, що ти тільки-но сказала.

Я зніяковіла і опустила голову. Щоки одразу почервоніли, а біль знову нагадав про те, що Денис зрадив ту, котра була йому віддана.

- Так ви з хлопцем розійшлися. Ой, ... не то... тепер ти самотня.

Це слово, ніби лезо ножа різало вуха і душу. 

- Самотня, самотня, одна, без половинки. - пронеслось ехом в моїй голові, а по щоках покотились сльози. Але я швидкими рухами руки витерла зрадниць зі щоки і повернулась обличчям до Саші.

- Тссс... Крихітко, не переживай. Я неправильно, гедзь мене вкуси, підібрав слова. - заспокоював юнак і підійшов ближче. Підійняв за підборіддя мою голову і подивився в мої очі. 

- Цей Новий рік приніс мені щастя. В ту ніч ми з тобою зустрілися, почали дружити. Я намагався з тобою налагодити зв'язок, але коли робив назустріч до тебе крок, ти робила два назад. Я не знав як бути і не міг зрозуміти, що роблю не так. Виявляється вся справа в тобі? - запитав він у мене, а я ствердно махнула головою. Він тебе кинув і ти переживала розлуку?