Частина 22 День народження подруги

Після роботи стрімголов помчала додому переодягнутися і зробити вечірній макіяж. Поки добиралася до своєї квартири подумки перебирала гардероб, щоб зекономити час вдома. 

В клубі мала бути о 20. 00. З роботи сьогодні вийшла пізно. Тому на все про все у мене є півтори години, щоб не запізнитись на день народження подружки.

Прилетівши додому вся захекана, одразу пішла в душ. А потім почала чаклувати над своїм образом. 

Сукню одягати не хотілося, щоб не привертати уваги сильної статі. Тому ще по дорозі додому знала, що обов'язково одягну або брюки або шорти. Відкривши шафу, досягнула звідти вузькі чорні штани, а до них коротенький синій топик трикутної форми у вигляді хустки, що зав'язувався ззаду на спині та шиї. Зверху, щоб не було так холодно, адже вночі все ж таки прохолодне повітря, накинула піджак з рукавом у три чверті. На ноги взула сині лабутени. Волосся розпустила. А так як воно було цілий день в пучку, то встигло завитися і тепер спадало на мої плечі легкими хвилями. 

Голубі очі підкреслила чорною підводкою і розбавила синіми тонами тіней. Вії підвела знову ж таки синьою тушшю, від чого вони стали ще густіші і довші. Весь образ доповнила яскраво рожева помада. 

-Ось так ось! Вуаля! Як казала королева Анна Австрійська. - і посміхнулась сама до себе, пригадавши улюблений фільм дитинства про трьох мушкетерів.

Схопила ключі, подарунок і поспішила до таксі.

Приїхавши до клубу, направилась шукати винуватицю сьогоднішнього свята. Знайшла її у компаніїї своїх подруг та їх кавалерів. Усі, за винятком мене були у парі. З самого початку вечора мій настрій погіршився і я відчувала себе самотньою серед друзів. Це побачила Віка. Вона підійшла до мене і обійняла.

- Не переживай так! Не засмучуйся! Зараз прийде мій брат, він складе тобі компанію на вечір.

Я посміхнулася їй і подякувала. 

- Ми розуміли, що твій коханий поїхав, що тобі буде не зручно самій, тому і покликали мого брата. А так як ти його знаєш стільки, скільки й мене, то будеш почувати себе з ним комфортно. Інших хлопців не кликали, бо знаєм, що Денис би на це відреагував неадекватно.

Знову нічого не промовила на її слова, лиш ствердно хитнула головою і розплилася в посмішці. 

- Як я вас люблю мої хороші! - з цими словами обійняла подругу, а до нас приєдналися Христя і Оксанка.

- Що тут за обіймашки? Де ж наша іменинниця? - почувся ззаду чоловічий голос.

Ми обернулися і побачили Вікусиного брата Олексія. Він змінився з того часу як  останній раз  бачилися. Прийшовши з армії, хлопець витягнувся, набрав у вазі та у м'язах. 

 - Став перший красень на селі! - подумала я і засміялася. 

Коли прийшов Олексій, усі сіли за стіл і почали по черзі піднімати келихи за іменинницю, і дарувати їй подарунки. Як завжди бажали щастя, здоров'я, кохання та всього – всього, що тільки вона сама собі побажає. 

Ось настала моя черга вітати подругу. Після стількох сказаних тостів я не знала, щоб ще побажати цій прекрасній дівчині. Здавалося, що все вже було сказано і багато випито за здоров'я. Я дуже нервувалася. В голові затуманилося, а в роті пересохло. Знала, що подарунок мій приведе цю білявку у захват. Але що ж таке їй побажати, щоб запам'яталось на все життя.

- Ну що, Лєро, готова? - запитав мене Олексій. - Давай, ти остання!

- А далі, - продовжила Ксюха, - ми будемо танцювати!

І всі підхопили її запал, почали аплодувати, свистіти. Я нервово проковтнула, взяла келих і піднялася з місця, показуючи всім, щоб заспокоїлись і притихли. Перед початком своєї промови прокашлялася, подивилася на друзів, а потім на іменинницю Христю і почала говорити тост.

- Люба моя Христинко! Сердечно вітаю тебе з твоїм -адцятим днем народження! - схвильовано терла вільну руку об серветку і ще раз посміхнулась подрузі. - Сьогодні для тебе пролунало багато чудових і гарних слів та побажань. Звичайно, до них всіх я приєднуюсь і бажаю тобі в стократ більше. - і знову зупиняюся, щоб продумати кожне слово наперед. 

Мій погляд блукає по друзях, а потім по залу. Намагаюся сконцентруватися і підібрати найбільш влучніше слово. Всі чекають продовження, адже знають, що я майстер говорити цікаві та гарні тости. А я стою як вкопана і не можу продовжити. Блукаючи поглядом по залу, обдумуючи привітання, зіткнулась поглядом з голубооким брюнетом, якого зустрічаю кожного ранку. Він так само дивився мені в очі, ніби притягував мене до себе, манив бездонним океаном своїх очей. 

- Христиночко! - продовжила, не відриваючи завороженого погляду від незнайомця. - Хочу тобі побажати знайти в житті своє щастя, ту людину, котра буде тобі другом, братом, коханим. Одним словом, опорою та підтримкою по проходженні тернистого шляху, яке ми називаємо життям. Щоб цей чоловік кохав тебе, носив на руках, а ти тонула в його очах, як в бездонних глибинах океану, а від його доторку по шкірі проходив електричний струм. І це ваше кохання бурхливе, як море, шалене, як буря ви пронесли крізь усе спільне життя. 

Почувши такі слова, подруга кинулася обіймати і цілувати мене. Наш зоровий контакт з незнайомцем обірвався. Заспокоївшись, що тост вже озвучила, подарувала подарунок Христі і випила за її здоров'я разом з іншими. Після цього мене потягнула наша компанія на середину танцювального майданчика, де ми продовжили святкувати день народження білявки.