Частина 6 Вечір

Після розмови з мамою я відкрила інші повідомлення. Подруга Оксана писала мені про те, що в середу ми з дівчатами йдемо на виставку, а в п'ятницю - в клуб, і щоб собі нічого не планувала на ці дні. Я похитала головою в знак згоди, ніби вона була тут. Я знала, що нічого на ці дні не плануватиму, адже мій коханий завтра відлітає, а тому тепер цілий рік буду вільна вечорами.

- Може це на краще? - запитала сама у себе. - Так зможемо перевірити наше кохання і побачимо чи дійсно нам не вистачає один одного? Тим більше зможу провести час з подругами, провідати маму. Може навіть знайти іншу роботу по своїй спеціальності?

Сама  за фахом перекладач. Але працюю у фінансовій фірмі секретарем. Мій начальник запевнив, що спочатку треба попрацювати у фірмі, щоб набратися досвіду, а потім, коли звільниться місце, то поставить мене на посаду перекладача. Ось, працюючи рік, місце ще не звільнилось і ніхто переводити мене теж не хотів. Напевно моєму босу подобалась така гарна секретар, яка виконує усю роботу, навіть, і більше. На скільки  пам'ятаю, то були справи, які мав виконувати мій шеф, але в силу його зайнятості своїми амурними справами багато чого доручав робити мені. Тому можна сказати йому дякую, адже тепер у мене є неабиякий досвід у керуванні фірмою.

Може в недалекому майбутньому я відкрию свою? - частенько над цим замислювалась, але нічого не приймала для цього. Адже в мене був Денис і мені так кортіло побільше провести з ним часу.

Наступне повідомлення якраз було від нього - мого коханого.

Він бажав мені доброї ночі і солодких снів, писав як він мене любить, що вже сумує за моєю щирою посмішкою, голубими очима, в яких він кожного разу тоне. Мені дуже і дуже приємно від цих слів, а по тілу розтікається тепло.

"Я теж тебе сильно кохаю. І також сумую за тобою, твоїми пухкими губами, які мене цілують, твоїми сильними руками, які тримають в обіймах, не дають впасти і завжди підтримують!"

Відправила йому у відповідь і закрила очі, уявляючи його біля себе. Але одразу відмахнула від себе цей образ, щоб не розплакатися.

Останнім відкрила повідомлення від колеги Діми:

"Валеріє, тебе сьогодні шукав бос. Він був дуже напружений і злий. Я знаю, що завтра субота, але він казав, щоб усі вийшли на роботу, в тому числі і ти. Я тебе завчасно попереджаю."

Прочитавши текст, побачила, що на екрані висвітився номер мого начальника. Я похапливо зняла трубку і відповіла:

- Алло! Добрий вечір! Я вас слухаю!

- Алло! Де тебе носить, Валеріє? - викрикнув, навіть, не привітавшись зі мною, мій бос.

Цей чоловік був не набагато старший від мене, років на 4 - 5. Тобто йому було десь так років 29 або 30. Він був високий шатен з коричневими очима, прямим довгим носом і лінією тонких губ. Сам він завжди жартував про себе, що худий як шпала. Хоча у цієї "шпали" не було ніколи проблем з протилежною статтю. Дівчата і жінки завжди його обдаровували своєю увагою, фліртували з ним, вішалися на шию. Та й він був не проти цього.

Пам'ятаю, коли вперше його побачила, коли прийшла влаштовуватись на роботу, то втратила дар мови. Потім довго не могла оговтатись, щоб щось відповісти на його питання. Після співбесіди думала, що мене не візьмуть на цю роботу. Але передзвонили і попросили вийти на стажування, а вже потім і офіційно влаштували. Щоправда це не було місце перекладача, але те ж достойно оплачувана робота. Я, напевно, сподобалась шефу, тому він залишив мене секретарем біля себе. Він надіявся, що у нас щось вийде. Але побачив, що я не вішаюсь на нього, не одягаюся як інші зухвало і у мене є хлопець. Та десь в глибині душі, Андрій Сергійович, вірив, що колись я стану його, хоч ніколи не давала приводу для таких думок.

- Вибачте мене! Я мусила піти раніше, не попередивши вас! - почала вибачатися. - Мені треба було відійти терміново по особистому питанню. - повідомила його, не вдаючись у подробиці.

- По якому це особистому питанню? Чому мене не поставила до відома? - грізно промовив начальник.

- Вас не було на місці, але я відпросилася у вашого заступника Дмитра Анатолійовича. - намагалася заспокоїти його.

- А чому саме у нього? Валеріє, хто твій безпосередній начальник? Про всі свої справи ти повинна доповідати мені! - владно говорив він.

- Добре, Андрій Сергійович! Від сьогодні так воно і буде. - запевнила його.

- Домовились! - заспокоївшись, продовжив. - Сьогодні я повідомив весь персонал, що завтра треба буде з'явитися усім на роботу. Тому тебе чекаю в першу чергу.

- Дякую, що сповістили мене!

- До речі, - перебив мене Андрій Сергійович, - Як там твій хлопець? Як його робота? - запитав раптово мене.

- Добре! - відповіла, дивуючись його питанню. Ніби він знав, що Денис від'їжджає, адже запитав про роботу. Це мене насторожило і збентежило. - Все гаразд! Його відправляють до Польщі, як одного з головних спеціалістів, владнати деякі питання за кордоном. - гордо промовила, пишаючись своїм коханим, але не вказала на який термін, щоб шеф не приставав до мене.

- Ух ти! - почувся радісний вигук в трубку. - Як головного спеціаліста? - перепитав співрозмовник. І я ніби відчула, що промовляючи це кутики його губ піднімаються в недобру усмішку.

- Так. Я дуже пишаюся ним! - відповіла, але бажала якомога швидше закінчити розмову.

- Передай йому, що я бажаю йому успіху у справах!

- Дякую! Обов'язково передам! - радісно промовила, відчуваючи завершення розмови.

- Добре! Тоді до завтра. На добраніч! Солодких сніііів! - протягнув солодко він наостанок.

- На добраніч! - вимовила і здригнулась від його слів. Мені було неприємне його побажання.

Хоча я не вважала його поганим і він мені як людина подобався. Але було не приємне його упадання за мною та за іншими дівчатами одночасно. Я знала, що він бабій, тому і не хотіла мати нічого спільного крім робочих стосунків. А він, навпаки, мріяв затягти мене у ліжко. Заважав йому як Денис, так і моя впертість та не бажання бути його підстилкою.