13

                                        Розділ 13

  Проводжаючи лікаря я обережно запитала про оплату візиту, консультацію та огляд, боячись навіть уявляти скільки мені доведеться викласти з власного гаманця. У відповідь отримала коротке: вам немає про що хвилюватися.

Ага, немає. Я лише напівпритомна особа, яка навіть уявити не може,  що її чекатиме через кілька хвилин. Троїцький доволі непередбачувана особа. І його раптова турбота не просто дивує, вона лякає.

Поплентавшись назад до дивану я озирнулася навколо чи не видно голови дракона. Щось довго він не виходить зі своєї спальні. Заснув чи що?

 Та байдуже, чим довше Макс не повертається, тим краще для моєї нервової системи. Останнім часом я зовсім не розумію, що з ним таке.

 У мене потроху починається паніка, бо розумію, що з Троїцьким коїться щось дуже дивне. За той час, що  працюю на нього, я засвоїла одне правило: моєму босові немає діла до простих смертних. Він ніколи не переймається, як у них справи і як їм працюється у його компанії.

То чому ж раптом така увага до моєї скромної персони? 

-- Леє, що сказав лікар? 

Від його надмінного та холодного тону я помітно сіпнулася. А от і сам дракон. 

-- Все гаразд, Максиме Даниловичу. Так, ... дрібні травми, які ніяк не заважатимуть роботі. Тож можемо почати працювати хоч зараз. 

Намагаюся говорити спокійно, коли бачу боса у домашньому костюмі. Значить він не збирається їхати до офісу. Можливо вирішив працювати дистанційно через те що сьогодні сталося?

Питати про те що він задумав я не насмілилася. Просто взяла планшет у руки, сподіваючись, що тепер ми точно приступимо до роботи. Але ні, ... Максові кортіло добити мене.

-- Ти сьогодні щось їла? 

Ну все, приплили.  Максим Троїцький цікавиться чи голодна його помічниця. 

-- Дякую, я не голодна. Нумо працювати, бос. 

-- Ми не будемо зараз працювати. 

-- Гаразд, тоді якщо я вам сьогодні непотрібна, то з вашого дозволу я викличу таксі й поїду додому. 

-- Ти нікуди не поїдеш.

-- Не розумію? 

-- Що тут незрозумілого? Поки я не розберуся з тим що сталося, ... поживеш у мене. 

-- Де я поживу? -- перепитую на той випадок, якщо зле почула. 

Невже Троїцький сказав, що хоче, щоб я жила у його квартирі? Та це край абсурду. Здається мені, що Максові на голову впав метеорит, бо іншого розумного пояснення його вчинкам у мене немає. 

-- Леє, ти оглухла? Я сказав, що кілька днів ти житимеш у моїй квартирі. Що тобі незрозуміло? -- злився Макс. 

О-о-о, а от і звір прокинувся. Не довго музика грала. 

-- Не думаю, що це гарна ідея. 

-- Леє, тебе ніхто не змушує думати. Просто виконуй мої накази й обійдемося без зайвих перепалок.

-- Як ви собі це уявляєте? Га? Своєю присутністю я лише заважатиму вашому комфорту. До вас приїздить ваш, ... ваш ... -- не змогла я назвати речі своїми іменами.

-- Мій племінник Данило. Ти ж його маєш на увазі? Сина моєї сестри?! -- раптом зовсім спокійно пояснює Макс. 

-- Маю ... І все одно, мені потрібен змінний одяг і все інше. Я не можу ...

-- Сьогодні візьмеш щось з моєї шафи, а завтра водій привезе, що скажеш. Можеш зробити інтернет замовлення за рахунок фірми. 

Що це за нечувана щедрість?

-- Максиме Даниловичу, з вами все гаразд? -- не можу не запитати боса. 

-- Зі мною завжди все гаразд. Не ґвалтуй свій мозок думками про те що відбувається.  Після того, що сьогодні сталося, я не можу тебе просто відпустити. Якщо хочеш можеш прийняти душ, а потім пообідаємо разом. 

-- Але я сьогодні не замовила, ... 

-- Нічого! Йди приймай душ, а я подумаю, що для нас можна  приготувати. 

Все. Це кінець. Мій мозок більше не здатен слухати те, що меле Троїцький. Чому він раптом став таким дивним? Куди подівся його цинізм та холоднокровність? 

-- В сенсі, ... приготувати? Ви, що зібралися готувати їжу? -- скрикнула я від безсилля та розпачу, пригадуючи як ще вчора ця особа не могла налити собі склянку соку.

-- Так, Леє бачу по хорошому ми не домовимося, тому я наказую тобі негайно йти в душ, а після приходь на кухню. 

Ну все! У моїй голові закінчилися будь-які припущення. Уявлення не маю, що впало на голову моєму босові. А може вся річ у тім, що у Троїцького є двійник? Це звісно фантастика та чим чорт не жартує. Глянувши косо у бік боса, я стисла зуби й попленталася до ванної кімнати. Якщо у мене немає вибору, то хоч приведу себе в порядок. 

Здається Макс забув уточнити скільки мені відведено часу на гігієнічні процедури, тому я зможу перевести подих й остудити свій мозок. 

Зачинившись у ванній кімнаті я включила воду. Зняла пов'язку й присіла на бортик. Потрібно видихнути й забути про те що сьогодні сталося. 

Цікаво хто ж так ненавидить Макса, що ладен убити? Хоча враховуючи його жахливий характер та зверхність охочих, мабуть  є багато. Його не бажання йти на компроміс точно багатьом не до вподоби. 

Залізши у воду я дозволила собі розслабитися. Зараз би влити на губку лавандового гелю й добряче помасувати своє дерев'яне тіло. Все-таки  сьогоднішні події добряче стресували мене. 

Глянувши на поличку з засобами гігієни, зрозуміла, що окрім гіпоалергенного мила потішити мені себе нічим, тому не чекаючи поки вода зовсім охолоне швидко вмиваюся й накинувши на плечі халат Макса йду до його спальні, щоб взяти щось з його одягу.  

Зайшовши до його кімнати я навіть трохи розгубилася. Те що відбувається, дуже дивно. Підійшовши до шафи я взяла першу  білу футболку, що лежала на поличці, а от зі штанами все складно. У мене з Максом різниця у кілька розмірів. Точніше моєму S ще рости й рости до його L, тому зупиняю свій вибір на шортах. 

Повернувшись до ванної кімнати я знову зачиняюся мало не на сім замків й швидко переодягаюся. Футболка Макса просто висить на мені мішком, але мені байдуже.  Бос сам наполіг на тому, щоб я залишилася у його квартирі, то ж хай тепер нарікає на себе, якщо раптом його знудить від мого вигляду.