24. Ейлін. Згоди досягнуто

Дівчина місила тісто з таким ентузіазмом, який видавав її хвилювання. Як сприйме Аарр те, що вона найняла собі помічника, не порадившись із драконом? Може розгнівається і скаже вигнати Рейнара геть? А від хлопця все ж було багато користі — він і води натягав, і сходи поремонтував, а зараз виполював бур’яни у дворі. Якщо Аарр упреться рогом і захоче його вигнати, то на її плечі знову звалиться уся домашня робота…

Раптом Ейлін побачила у вікно, як в небі промайнула тінь. Це ж Аарр прилетів!

Вона швидко вибігла з замку, і якраз вчасно — Аарр вже сидів посеред двору і сердито дивився на Рейнара, який завмер на місці з бур’яниною в одній руці. Друга мимоволі потягнулася до меча.

 — Ану стій! — загримів у вухах Ейлін розлючений голос дракона. — Хто ти такий? І що робиш у моїх володіннях?

Настав час їй втрутитись. Вона підбігла і стала між Аарром і Рейнаром. 

 — Аарре, це наш новий слуга, я його найняла, бо сама не справляюся. Звуть Рейнаром. Він сумирний і…

 — Ага, бачу, який він сумирний! — холодно заявив Аарр. — Нащо тобі ця залізяка на поясі?

 — Для з-з-захисту від розбійників, пане драконе, — очі у хлопця округлилися, певно, він не очікував, що дракон заговорить з ним людською мовою. Але, на розсуд Ейлін, тримався він досить добре. 

 — У наших краях розбійники не водяться, — заявив Аарр. — А може, ти сам розбійник? Хочеш вкрасти моє золото?

 — Ні, — Рейнар хитнув головою. — Я лицар, і не можу брати чужого. Мені треба гроші, але пані Ейлін сказала, що ви можете мені заплатити за роботу…

Аарр дивився на нього круглими золотими очима.

 — А може, ти хочеш Ейлін визволити? — з підозрою запитав він. — Зараз це не в моді, але в минулі роки, коли мені присилали служниць, то за ними до замку ломилися натовпи лицарів, які хотіли їх визволити. Це виглядало тупо…

 — Аарре, я не служниця! — Ейлін тупнула ногою. — Я управителька замку!

Дракон поглянув на неї:

 — Скажи своєму кавалеру, хай чеше геть. А то я його сам відправлю в політ зі стіни!

 — Ну Аарре, не треба так гніватися, — вона обняла його за шию. — Ніякий він мені не кавалер! Всього лиш робітник! Давай дамо Рейнару випробувальний термін. Скажімо, тиждень! Якщо він гарно виконуватиме роботу, і ти будеш ним задоволений — залишимо його працювати й далі. А якщо не справиться — відправиш його на всі чотири боки!

Аарр вказав кігтистою лапою на Рейнара:

 — Якщо віддасть мені свій меч. І кинджал. 

Рейнар з готовністю простягнув йому свою зброю. 

Дракон узяв меч з кинджалом і почалапав до підвалу, а Ейлін тим часом прошепотіла Рейнару на вухо:

 — Головне — слухайся його і не сперечайся.

Він кивнув, дивлячись до дракона, що вже повертався до них. 

 — Заховав зброю у своїй скарбниці, — промовив Аарр. — Віддам, коли будеш йти звідси. Поки ти тут, меч тобі не потрібен! Слухайся пані Ейлін, роби все, що вона скаже!

З цими словами дракон повернувся і рушив до колишньої тронної зали, де він облаштував для себе спальню…