7-2

– Відкликатися тільки тим, хто кличе.

– Хлопчик до мене звернувся, – усміхнулася я лукаво. – Тож за фактом – нічого не порушила.

– Темні так класно вивертаються.

– Діти не вміють правильно нас кликати, – знизала я плечима.

Растон лише кивнув. Я ж відчула, що ноги втомилися в цих туфлях на височенних шпильках. Відштовхнулася і злетіла, беручи курс на море.

За мить легкий порив вітру показав мені, що Растон злетів слідом. Я не стала нічого говорити, мовчки переходила на наш рівень світу, і будинки стоншувалися, танули, залишаючись на своєму.

До Академії ми долетіли мовчки. У якийсь момент здалося, він хоче щось сказати або запитати. Але світлий промовчав, і я розвернулася до своєї вежі. А він полетів до своєї.

Напевно, я розуміла, чому він не захотів повертатися на вечірку. А ось розібратися у своїх емоціях так і не вийшло. Плюнувши на безнадійну справу, я рушила відпочивати.

Наступний день був наповнений лекціями, і я занурилася в навчання, на якийсь час забувши про все на світі.

Тож коли після останньої пари мене огукнула асена Лемрі, наша цілителька з медкорпусу, я навіть не одразу збагнула, про що вона.

– У темний час, Джун-віін, – промовила невисока, немолода, але дуже витончена руда жінка надзвичайної магічної сили.

– Дякую, асано Лемрі, – відгукнулася я з деяким подивом.

– Ви пройдете зі мною? – м'яко поцікавилася вона.

І тут я зрозуміла. Згадала все, що сталося вчора.

– Джун-віін, – поспішила вона випередити мої заперечення. – За попередні п'ять років я безліч разів знімала ваші мимовільні прокляття зі студентів. Я відрізняю вашу силу. Якщо ви відмовитеся, асан Ламарк змушений буде провести розслідування, і слід все одно приведе до вас. Ви ж пам'ятаєте, який найкращий спосіб зняти прокляття?

Видихнувши, я промовчала. Але тим не менш пішла за асаною.

Єдиний правильний спосіб прибрати прокляття – зробити це щиро. А для того потрібно чи то покаятися, чи то пробачити кривдника. Усі інші способи, впливи цілителів, не дають змоги зняти його повністю.

У дитинстві це давалося мені легко. Я швидко забувала образи, і цілителям залишалося зовсім трохи. Та й дитяча магія нестабільна.

Але зараз у мене не виникало ні найменшого бажання ані прощати, ані тим більше каятися! Нефіг було обійматися з Растоном!

– Ви скоро випускаєтеся, Джун-віін. Зараз ви ще під захистом Академії, але мусите розуміти, що після отримання диплома ви не зможете залишати прокляття на будь-кому, на кому забажаєте. Законів і правил необхідно дотримуватися.

– Добре, – зітхнула я. – Спробую.

Асана з сяючою посмішкою прискорилася, і, притримуючи сумку з підручниками, я поспішила за нею.

Я давно вже навчилася контролювати спонтанні виплески магії. Яким же це чином Растон так на мене діяв, що сила знову вирвалася з-під контролю?

І все ж я рада, що ця білобриса посвітила своєю лисиною.

Навіть не змогла стримати посмішку, згадуючи її фізіономію вчора.

Асана Лемрі вивела мене до портального холу, де одразу ж змахнула рукою, відкриваючи прохід до лазарету. Створювати портали в не відведених для цього місцях суворо заборонялося, щоб уникнути плутанини і нещасних випадків. У портальних же холах спеціальні магічні промені підтримували безпеку процесу.

Ми вийшли в портальному холі медичного крила. Відразу ж повіяло тишею, спокоєм. М'яка цілительська енергія струменіла коридорами, плескалася в палатах, викликаючи умиротворіння. Бажання забратися в ліжко і відпочивати, відпочивати...

Але воно тут же зникло, щойно ми увійшли за потрібні двері. Гелі стояла біля вікна, голова була вкрита рушником. А поруч на м'якому стільці сидів Растон!