Глава 8

— Вона буде мстити за батьків. Потрібно якомога швидше позбутися її. — Спокійно сказав Кирило, коли дівчина покинула кімнату. 
— Ти про що, тату? Це нормально,  що вона хоче зробити боляче тобі, нам всім. Ти залишив дівчинку без мами й тата. Я не дам тобі заподіяти їй шкоди. — Олександр насупив брови і піднявся за Ксенією. Дівчина сиділа на ліжку і тихо плакала. Вона не знала, що буде робити далі. 
— Чому ти мені відразу нічого не сказала? — чоловік сів поряд. — Я б зрозумів тебе..  
— Тому, що ти такий самий, як і твій батько. Я не знаю, що можна очікувати від тебе. — Ксенія шморгнула носом і підняла на нього свій погляд. 
— Сонце, ти задіяна в великій схемі, тобі потрібно навчитися довіряти хоча б мені. Інакше ми не зможемо досягнути бажаної цілі, розумієш? 
— Твій батько вбивця,  я ненавижу його за це. Про яку довіру до тебе може йти мова? 
— Я не мій тато. Я не такий. — зітхнув Олександр.  Його завжди зрівнювали із батьком, хоча вони зовсім різні душею.
— Я не знаю,  що тобі сказати. Залиши мене одну. 
— Ні. — Він витер пальцями її сльози і обійняв.  — Заспокойся, я обіцяю, все буде добре.. — Ксенія повністю розслабилася в його обіймах і потроху приходила до тями. — Хочеш чаю? Чи поїсти? Ти сьогодні взагалі не їла..
— Хочу і те, і інше. Але поки твій тато там, я не піду.  — Подивилася на нього милими оченятами.  
— Я принесу тобі сюди. Зачекай хвилину.  — Не встиг чоловік і відійти пару метрів, як в їхнє вікно прилетів камінець і скло розлетілося по всій кімнаті.  — Дідько,  йди сюди, швидко.  — Олександр схватив Ксенію за руку і вивів з кімнати.
— Він і тут нас знайшов. Мені точно кінець, він сто відсотків вже знає, що я жива і ви його обдурили. — У дівчини почалася істерика. 
— Тихіше, тихіше, не кричи ти так..Ще нічого не відомо..
— Ти говорив, що тут скрізь охорона, то чому вона не виконує свою роботу? 
— Незнаю сонце.. Зараз я все виясню,  посиди поки тут. — Показав на крісло. 
— Не залишай мене одну, Саш, мені дуже страшно.. — Ксенія вхопила його руку і міцно тримала, не відпускаючи.  
— Тобі нічого не загрожує.. — Олександр міцно притиснув дівчину до себе і залишив поцілунок на її лобі.

— Сину? Як ти? Скло не поранило вас? — До них прибіг стурбований Кирило. 
— Ні, все добре,  ми були далеко від вікна. Хто це зробив? Куди дивиться охорона? 
— Я незнаю, Ігор і Олег пішли вияснити в чому справа. Я впевнений,  що того негідника швидко спіймають.  
— Ми теж на це надіємся.. — Ксенія відсторонилася від Олександра і відійшла в сторону.
— Тату, здається, тобі потрібно вибачитися. Ти так не думаєш? 
— Зараз не час. Забув тобі сказати, сьогодні приїде Оксанка,  поговорите, чаю вип'єте. Ви так давно вже не бачилися..  
— Тату, ти ж знаєш,  що між нами сталося. Я не хочу бачити цю дівчину. 
— Сину, вона молода, всі роблять помилки в її віці. Потрібно навчитися прощати. — Кирило постукав його по плечі. 
— Я ні за що не пробачу її. Все, тема закрита. Ксенія, пішли звідси. — Олександр взяв дівчину за руку і повів до виходу. Ксенії було дуже цікаво, що сталося між ним та тою Оксаною, але запитати не наважувалася. 
— А куди ми поїдемо? — Запитала Ксенія,  коли вони сіли до машини.  
— Побачиш.  — чоловік сказав водієві адресу. — Як доречі твоє плече?
— Ніби то нормально,  сьогодні майже не болить.. 
— Чудово, скоро вже зовсім поправися. — Олександр посміхнувся і обійняв Ксенію за талію.

— Надіюся. — зітхнула.  — А хто така Оксана? — Все таки вирішила поставити це питання і відразу замітила, як той змінився на лиці. — Якщо не хочеш, то можеш не розповідати..
— Тобі ж,  я бачу, дуже цікаво. Так от, Оксана моя колишня жінка. В нас була дитина.. — він стиснув руку в кулак. — Не можу сказати, що ми були нормальною сім'єю. Я жив з Оксаною заради Каті, вона була для мене всім.. Одного разу я поїхав у відрядження і залишив Оксану з дочкою. В Каті була алергія на арахіс, їй категорично не можна було вживати цей продукт. Оксана про це чудово знала, але ризикнула життям нашої доньки..Лікарі не встигли її врятувати.. — Олександр зі сльозами на очах подивився вверх, Ксенія була дуже зла на себе, не потрібно було торкатися цієї теми. — Зараз їй було б 9 років.. 
— Саш, вибач..я не повинна була запитувати. Мені дуже шкода, що так сталося.. —  Дівчина притулилася до чоловіка, відчувала, як сильно билося його серце. 
— Нічого, з роками біль притихла, все добре.. — Олександр провів рукою по її шовковому волоссі. Машина зупинилася біля озера, навколо дерева та бесідки. В цього місця була своя атмосфера. 
— Для чого ми сюди приїхали? — запитала Ксенія,  але не отримала відповіді на своє питання.  Олександр взяв дівчину за руку і повів ближче до води. 
— Знаєш, зараз я дуже боюся втратити тебе.. — він зупинився і подивився на Ксенію. — Я не знаю, що зі мною відбувається, ти весь час в мене перед очима, коли я тебе бачу, в середині все перевертається.. — Дівчина опустила погляд до низу і не замітно посміхнулася. 
— Що ти хочеш цим сказати?  — Олександр підійшов ближче і забрав в полон її ніжні губи. Дівчина піддалася спокусі і відповіла на поцілунок. Чоловік обхватив руками її талію,не хотів відпускати дівчину ні на мить.

— Я не хочу тебе втрачати, не хочу піддавати небезпеці, але вони не зупиняться і знищать нас, якщо ми розслабимся хоча б на хвилину.. 
— Я все розумію..Ти не думав, що це хтось з твого оточення? Ця людина знає кожен наш крок, ніби постійно спостерігає за нами.. 
— Якщо це й так, то я уявлення не маю, хто це може бути. Я багато кому насолив і є багато бажаючих поквитатися зі мною. 
— Ти влаштовуєш дома нелегальне казино, це може бути хтось з гравців..
— Тихіше..про це не можна так відкрито говорити. В мене питання,  ти розповідала про казино босу?
— Я не пам'ятаю..Здається так, він запитував, як просуваються справи і я все сказала.. — Ксенія стиснула його руку.
— Мені кінець. Якщо він дасть сигнал поліції, то мій дім - в'язниця.  — Олександр пустив її руку і взявся за голову. 
— Пробач, я ж тоді зовсім нічого не знала..  
— Іди в машину,  мені треба побути одному. — Ксенія не стала заперечувати. Тільки зараз зрозуміла,  що він пережив: спочатку смерть сестри,  потім - дочки. Чоловік ніколи не показував свою біль, але Ксенія все відчувала. 

Через декілька хвилин Олександр сів в машину і вони поїхали назад додому. Дівчина відчувала себе винною перед ним.
— Ей, ну ти чого носа повісила?Іди сюди.. — Чоловік посадив її собі на коліна.  — Все ж добре, ми зараз приїдемо додому і заметемо всі сліди. І ніхто ні про що не дізнається. 
— Добре, ти не сердися на мене? — Вона поклала голову йому на плече. 
— Ну як я можу сердитися..Ти дуже хороша. Мені пощастило зустріти тебе..  — Олександр залишив поцілунок на її губах. 

Подальшу частину дороги вони їхали в повній тиші. Вдома вони відразу спустилися до підвалу і прибрали всі речі. І зробили це дуже вчасно. Ввечері в дім завітала поліція.