Віддай мені своє серце

Глава 3

— а мені подобається твій настрій, мала.. — Олександр дав знак бармену і перед ними відразу поставили чарки. 
— Ти так з всіма малознайомими дівчатами до клубу ходиш? — Запитала Ксенія і  за мить опустошила стакан. 
— Тільки з найкрасивішими.  — Хитро посміхнувся хлопець. — Мені потрібно відійти ненадовго,  зачекай тут, можеш ще алкоголю замовити. — Ксенія не встигла нічого відповісти,  як Олександр пішов до якогось чоловіка, який стояв на другій стороні клубу. "Це напевно його батько..Вони дуже схожі", — подумала дівчина і нишком зробила декілька фотографій. Поки Ксенія літала в своїх думках, до неї підійшов молодий хлопець,  який явно був настроїний рішуче. 
— І що така красива дівчина робить одна в такому закладі? 
— Застарілий підкат,  хлопчику, іди гуляй.  — Ксенія закотила очі і випила ще одну чарку.
— Чому ж ти така груба? Хоча мене такі заводять.. — хлопець підійшов до неї впритул і розмістив руки на її попі. 
— Ти зовсім охринів? Чи я не зрозуміло висловилася? — злістно крикнула Ксенія і вдарила хлопця між ніг. Той скрутився від болі.
— ах ти ж стерво! Ти хоч знаєш хто я? 
— Якісь проблеми? — Олександр побачив цю сутичку і прийшов розібратися в чому справа. 
— Цей ненормальний чіпляється до мене! — обурено відповіла дівчина і схрестила руки на грудях. 
— Хлопце, іди собі, інакше тебе звідси за шкибарки виведуть.  
— Це ще не кінець,  ходи і оглядайся.  — Він злістно подивився на Ксенію і пішов геть. 
— Ну в одному він був правий, ти красива.. — Олександр залишив ніжний поцілунок на шиї дівчини. — Ходімо потанцюємо? — Дівчина залилась краскою і легенько кивнула..Чоловік взяв її за руку і повів в середину.  Заграла спокійна мелодія і всі парами почали танцювати. 
— Посміхнися, чому ти така похмура? — Олександр притиснув Ксенію ближче до себе і залишав поцілунки на тоненькій шиї.  
— Мм, давай не тут..На нас всі дивляться..  — зніяковіло сказала дівчина і намагалась віддалитися від чоловіка. 
— Той що? Мені все рівно на інших..Добре, давай відійдемо в більш тихе місце. — Олександр взяв її за руку і повів до таємної кімнати,  яку зняв спеціально для сьогоднішнього вечора.. Але Ксенія навіть не здогадувалася, яка пастка чекає її за тими дверима..

Кімната була без світла, не можливо було нічого роздивитися.. 

— Саш? Може ввімкнеш світло? Я зовсім нічого не бачу.. — Відповіді від чоловіка не надійшло. Олександр штовхнув дівчину на ліжко і завів її руки за спину, зв'язуючи товстою мотузкою.

— Що ти робиш? Не чіпай мене.. — почала панікувати дівчина і раптом світло в кімнаті ввімкнулося. Перед нею стояв Олександр, його батько та декілька чоловік охорони. 

– Це ми маємо запитати, навіщо ти з'явилася в нашому житті і що тобі потрібно. — Ксенія побачила в їхніх руках пістолети і не на жарт злякалася. 

— Про що ви говорите? Я не розумію вас... 

— Все ти чудово розумієш, в моєму кабінеті стоять камери, на яких чудово видно, як ти нишпориш в мене на столі і фотографуєш блокнот з паролями. Але все виявилось не так просто, правда? — Олександр підійшов до неї і взяв дівчину за горло. — Хто ти така і що задумала проти мене і моєї сім'ї?  

— Сину, забери її телефон,  в ньому має бути вся інформація. Вона ж надсилала комусь ті фотографії,  от і вияснимо. — Олександр кивнув і взяв сумку дівчини, достаючи потрібну річ.

 — Ей, поклади на місце! Ви не маєте ніякого права! — Почала кричати Ксенія, але чоловіки не звертали на це уваги. 

— Тут пароль, який? — звернувся Олексій до дівчини, але та нічого не відповіла і відвернула від них голову. 

"І як я тільки могла так протупити..Якщо вони дізнаються всю інформацію, бос мене вб'є. А спочатку ці дебіли здадуть поліції".

— Я ж здається поставив тобі зрозуміле питання, який тут пароль? — крикнул Олександр і вдарив Ксенію по голові, але та  як і раніше нічого не говорила. 

— В мовчанку задумала з нами грати? Ну добре, сину, забирай її, поговоримо з нею в іншому місці. — Олександр махнув рукою до охорони і один з них схопив дівчину за руку і повів до виходу. 

— Давай її до нас. — Охоронець вкинув дівчину на заднє сидіння і до неї відразу приєднався Олександр.  

— Втекти не вийде, навіть не мрій.. — грубо сказав чоловік і стиснув її талію.. — Ніколи не смій іти проти мене,  це буде тобі дорого коштувати..Ти запам'ятаєш цей урок надовго..

— Та пішов ти! Я тебе не боюся,  не в твоїх силах мене налякати! — Ксенія намагалася говорити якомога впевненіше, але її наляканий погляд видавав дівчину. 

— Навіть так? Дурненька,  ти вся тремтиш.. — засміявся Олександр та перемістив руку з талії на груди Ксенії. 

— Не смій мене лапати, не чіпай.  — почала брикатися дівчина.

— А ну тихо..ти ж хотіла стрибнути до мене в постіль, тому в чому проблема? — Олександр блукав руками по тілу дівчини,  торкаючись країв сукні. За сидіння водія сів один із охорони і повіз їх в невідомому для дівчини напрямку..

— Куди ти мене везеш? Розв'яжи мої руки, мені боляче.. — хмикнула дівчина і поглянула на серйозного Олександра. Той неохоче звільнив її руки і дівчина потерла червоні зап'ястя. 

— Дякую..так куди ми їдемо? 

— Побачиш, думаю тобі сподобається те, що ми будемо з тобою робити.. Точніше я..Чи ни не проти декількох людей.. — засміявся Олександр і проник рукою під її сукню..

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше