POV Зак
Повернувшись увечері додому, Сари я ніде не знаходив. Щось мені підказувало, що вона вже щось встигла натворити, раз кудись утекла. Останнім часом цієї дівчини було занадто багато в моєму житті. Я постійно став думати про неї, і це вже стало мені набридати. У будь-якій ситуації в моїй голові виникає її образ. Живу з цим уже дукілька тижнів і ніяк не можу дати собі раду.
Я пішов на кухню, щоб щось перекусити. Виявляється Сара додала щось в їжу (запах був надто не приємний). Тому я вирішив замовити щось з ресторану. Повечерявши, я пішов трішки відпочити. І от знову.. Знову образ Сари полонив мою голову.
Аби трохи розвіятись, я вирішив побігати. Це єдине, що заспокоює мене, коли щось дійно тривожить. Я взув свої улюблені кросівки і вже зібрався виходити, як..
"Ох і Сара. Тепер зрозуміло, чому вона втекла! Накоїла стілько всього і думає, що так я просто відстану від неї? Е ні, не на того напала! "
Там була якась рожева рідина (мабуть фарба, чи що). Довелося викинути їх в смітник.
Я позлився ще декілька хвилин, проте потім зрозумів, що більше так тривати не може. Я вирішив надіслати Сарі повідомлення.
Негайно їдь до мене!
На відповідь довелося чекати хвилин 20-30. І ось нарешті телефон завібрував, повідомляючи про смс.
Сподобались сюрпризи?
"Дуже сподобались, дівчинко. Ти навіть не знаєш, що на тебе чекає!"
Саро, швидко їдь додому, а то я тебе приб 'ю!
Тут така справа.. Я з коханим і не хочу його покидати. Потім приїду.
Я сказав швидко! Інакше я сам приїду і заберу тебе звідти!
Па-па, солоденький. Я зайнята.
Цікаво, чим же вона така зайнята? Тим ідіотом, значить, зайнята? Ревність просто зводить мене з розуму останнім часом. Уявлення не маю, як з цим боротися. Мого терпіння вже не вистачає, і саме тому я вирішив сказати Сарі про свої почуття. Гадки не маю, як вона це сприйме, проте спробувати варто. Вона ж не відштовхнула мене під час поцілунку, а значить - була не проти і теж, мабуть, до мене щось відчуває. Принаймні, дуже хотілося в це вірити.
Дізнавшись у свого старого знайомого адресу того придурка, якого вона називала "коханим", я помчався туди. Байдуже, що в них було. Головне зараз - це наші почуття один до одного. Тому я маю забрати її звідти незважаючи ні на що.
- Не чекала, кохана?
- Еее.. Звідки у тебе адреса? - питає дівчина, а я ледь стримуюсь, аби не поцілувати її. Найменше, чого я зараз хотів - це щоб Том був удома. Тому був розлючений і намагався себе стримувати.
- Це було не важко. Я заборонив тобі бути з ним, тоді якого біса ти тут робиш? Негайно збирайся і їдьмо додому!
- Нікуди я не поїду! - єхидно усміхається. І щось мені ця усмішка аж ніяк не подобається, - Я не буду жити з тобою. Ми з Томом тепер разом, зрозумів? Тебе не буде хвилювати моє особисте життя з цього моменту. так собі і затям, йолопе!
"В сенсі разом? Сара тільки моя, і це безперечно. Заберу її зараз же!" - ревність так і заполоняла всього мене. Відчуття, ніби зараз я був готовий на будь-що, лиш би тільки вона була зі мною.
- Я сказав ти поїдеш! І це не обговорюється! - я узяв її за руку і насильно потіг до виходу.
- А ну швидко пустив! - Сара скрутила мені руку і намагалася утекти, та не на того напала!
Я узяв дівчину на руки і поніс до свого авто.
- Ти що, божевільний? Що ти коїш?
- От тепер можемо і поговорити. - сказав їй, коли вже пристебнув ременем безпеки, - Що за цирк ти влаштувала? Якого біса ти поперлася до того Тома? Я забороняв тобі, здається! - я поступово став підвищувати тон. Все ж ревність взяла гору.
- Захотілося мені так. Ясно? І взагалі, тебе тільки Том хвилює?
- Ти про що?
- Я про свої сюрпризи вдома. Нічого не скажеш на рахунок цього?
- Ти думаєш мені є діло до таких дрібниць?
- Я думала, що ти.. - почала говорити дівчина, - Словом, не важливо!
- Що думала? Що я виставлю тебе за двері через це і розірву цю угоду? Е ні, тепер ти мене уже ніяк не позбудешся!
- Не зрозуміла?!
- У мене, скажімо, з'явився особистий інтерес щодо цієї угоди і нашого шлюбу.
Ще хоч хвилина таких запитань від неї і я просто не втримаюсь. Скажу усе, що у мене на думці.
- Що ти верзеш? Який такий інтерес? Ти ж не хотів цього також. То давай просто розірвемо угоду. Ти ж можеш це зробити!
- Не можу, чорт забирай! Я не можу, ясно тобі? Не хочу цього!
- Як це розумі..
Я не дав Сарі договорити і просто заткнув її поцілунком. Не знаю, як цього разу вона на це відреагує, проте одн мені відомо точно: я її вже нікуди не відпущу.
_______________________________________________________________________________________
Від автора: Дорогі читачі, як думаєте, що чекає далі на наших героїв? Діліться своїми враженнями від прочитаного! Мені важливо почути думку кожного з вас ♥
#2798 в Молодіжна проза
#10739 в Любовні романи
#4212 в Сучасний любовний роман
пристрасть та кохання, пригоди і пошук себе, сильні почуття протистояння характерів
Відредаговано: 11.05.2020