Глава 3

- Що ти таке кажеш, йолопе? Не раджу тобі так зі мною жартувати, якщо ще хочеш жити! - з посмішкою сказала я.

- Ооо, то ти ще не знаєш, так? Що ж, тоді я розповім. Слухай уважно і не перебивай. Наші любі татусі уклали угоду, що ми з тобою одружимось одразу ж після твого вісімнадцятиріччя. До тих пір ми просто будемо жити разом, щоб звикнути один до одного. Тож раджу тобі ставитися до мене з повагою, бо інакше сильно пошкодуєш. До речі, відмовитися не можливо, бо інакше твій батько втратить чималу суму грошей, і це в кращому випадку. Його ще й ув'язнити можуть, через таку кількість убивств. Розумієш, мені потрібна наречена, а твоєму батькові - гроші і свобода. От тобі і вся угода.

- Ти що бовдур, чи що? Так, мій батько не такий вже й святий, та він би ніколи такого зі мною не зробив!

- Тебе продали, дівчинко. Раджу змиритися з цим.

- Але я все ж не розумію. Ти ж теж цього не хочеш, чи не так? Тоді чому погоджуєшся?

- Зараз ми з батьком вже йдемо додому. Післязавтра чекаю на тебе з усіма речами у себе в квартирі.- хлопець так і не відповів на моє запитання.

- Чому так швидко? - запитала я, проте кімната вже була порожня.

Після того, як вони нарешті пішли з нашого будинку, я довго думала над словами Зака. "Тебе продали..." Як він міг? Хто він взагалі такий, щоб вирішувати все за мене? З цими питаннями я пішла до Ральфа.

- Ти вже знаєш мабуть, якщо така зла. Та я зробив це заради тебе в пршу чергу.

- Ну звісно ж! Так я і повірила тобі! Коли ти востаннє робив щось не заради своєї вигоди, а? Можеш не розпинатися, Зак уже про все розповів.

- Не смій так розмовляти зі мною! Ти не маєш закохуватися, адже..

- Адже стану слабкою і втрачу пильність. Знаю я, знаю! - перебила його я, - Та коли ж ти подумаєш про мене? Я не хочу з ним жити, а тим паче заміж за нього виходити! Я ліпше вже одна залишусь!

- У нас з його батьком угода. Тепер ти належиш йому. Подумай хоч раз не тільки про себе. Я сяду до в’язниці, якщо вони не отримають, що хочуть.

- А в данному випадку мене, так? Тобто я просто якась річ, яку можна легко отак продати? Цікаво, у вас із мамою так само було?

- Не смій! - і батько дав мені сильного ляпаса по щоці, - Чуєш, ніколи більше не смій заводити цю тему! Ти житимеш з ним і на цьому розмову закінчено.

Цілу ніч я майже не спала і обмірковувала всі події сьогоднішнього дня. Мені хотілося просто прибити їх усіх. Особливо Ральфа. Продати рідну доньку ось так просто? Е ні, нормальний батько б ніколи так не вчинив. Проте, я теж не пальцем роблена. Це ми ще побачимо, чия візьме!

Після безсонної ночі я твердо вирішила, як все має бути. "Ральф постраждає лише за умови, якщо я відмовлюся, правильно? А що, як відмовиться інша сторона, тобто Зак? Про це ніхто нічого не говорив. Отже, потрібно зробити усе, аби хлопець зненавидів мене, і сам вирішив відмовитись від весілля! Зрештою, до мого вісімнадцятого дня народження ще є час. За цей термін я точно зумію вивести його з себе й змусити відмовитись від ціїє безглуздої затії." - думала я. Саме цьому плану я й буду слідувати!

Минуло два дні

Мій недонаречений приїхав мене забирати. Було сумно прощатися з квартирою, проте я твердо знала: я сюди скоро повернусь!

Я спакувала усі речі у валізи та вже незабаром сиділа у новенькому Рендж Ровері. Зараз саме початок літа, тому на мені сьогодні ніжно-рожева футболка з маленьким надписом з правого боку, голубі джинси мом та білі кросівки. На голові ж зав’язала пучок. Гарно та з комфортом!

Всю дорогу хлопець мовчав. Та, якщо чесно, мені теж говорити не сильно хотілося. Доїхали ми десь за годину, і я пішла розпаковувати речі. Квартира була дуже просторою та світлою. Виявилось, що хлопець вже живе сам, а не з батьками, як я думала раніше.

- Твоя кімната зліва від вбиральні. З правого боку моя. З рештою будинку розберешся сама, мені треба від’їхати на деякий час. Поводься чемно, крихітко! - останні слова він сказав з посмішкою, і, ніби куштуючи на смак.

Я швиденько розклала всі речі по полицям та пішла до ванної кімнати, аби прийняти душ. На полицях стояло багато засобів для догляду за тілом: гелі, бальзами, пінки і таке інше. "Добре, хоч доглядає за собою" - подумала я.

Після гарячого душу я пішла на кухню, аби приготувати щось на вечерю. Холодильник був забитий різними продуктами, тому я довго думала, що саме використати. Зрештою, все ж таки вирішила зробити салат, суп-пюре та посмажити стейки. Не знаю, які в нього смаки стосовно їжі, проте якщо не сподобається - хай готує сам.

Я почула, як двері відчиняються, тому пішла накривати на стіл.

- Мм, чим це так смачно пахне? - поцікавився хлопець і пройшов до кухні. - Ого, а ти не тільки зі зброєю гарно вправляєшся, як мені здавалося! Ну що ж, сподіваюсь, що там немає отрути. Я зголоднів!

- Ох, любий, дякую, що нагадав. Почекай, не їж поки що. Я зараз туди цианіду додам (так, в отрутах я теж розбираюсь). - саркастично відповіла йому.

Зак з’їв усе, що я йому насипала і навіть сходив за добавкою.

- Виявляється ти чудово готуєш! Тепер будеш робити це для мене кожного дня.

- Уже побігла, дорогенький. Дай тільки розігнатися!

"Насолоджуйся цим моментом, котику, бо вже незабаром я перетворю твоє життя на фільм жаху." - подумала я.

Після вечері ми пішли кожен до своєї кімнати. Я взяла солодощі і ввімкнула серіал. Через годину я вирішила зайти до Зака.

- Не спиш ще? - постукала я у двері.

- Звісно що ні. Проходь. Ти щось хотіла?

- Так, у мене є умова. Я живу з тобою та роблю все, що скажеш, аби здавалося, що ми пара. Натомість прошу лише одне: я буду вільною у своїх діях і ти не будеш мене контролювати. Зможу ходити на вечірки і все таке.

- Маєш на увазі інших хлопців, так?

- Угу, саме це. Оскільки ми з тобою фіктивна пара, я можу спілкуватися з ким завгодно.

- Ок, без проблем. Я і не збирався тебе конролювати. Спи, з ким хочеш. - останні слова він промовив ніби з деяким смутком.