ВІДЧУТТЯ ПОЧАТКУ

Початок

1 жовтня. Нова цифра на календарі. Цифри. Початок. Це хвилювання. Щось абсолютно невідоме. 1-го жовтня ще не були в 25-му році. І взагалі одного разу таке побачиш у цьому вимірі… Ця дата вперше в житті  та й востаннє. 

Так само, як і щось бува трапляється. Випадково чи з власної рушійної сили. Коли випадково - не завжди радісно. Хоча іноді та спонтанність доленосна і захоплива. Врізається в серце, як ніж, чи як чудернацький птах. Коле, а іноді навпаки щось наспівує, шепоче приємне, що доходить до думок і вже не болить, а тільки посмішку викликає. 

Або ж ще є початок який… Такий… Що знаєш ти його. Бо сам планував. Плекав. Та боявся підійти до нього. Зробити крок. Складно бо ж. Бо ж хвилі сумнівів паралізують. А тоді збивають з ніг, як підіймаєшся, а потім знову встаєш, і так аж доки не навчишся плавати, йти в страх глибини, бурі, незвіданості, шаленості.

Та можна зробити інакше, відступивши. Повернутися і віднайти спокій в знайомому. Та чи не будеш потім шкодувати, що не ризикнув, і бажати втекти знову…

***


 

Творець

Творчість не має форми.

Старий з глини ліпить свої фігурки,

Розчісує сиву борідку втоми,

А потім виводить пензлем чарівним свої дивацькі малюнки.

Тоненька кісточка,

Сплетена сивиною мудрості, 

Рухає його кистю -

Душа сама вирішує, як народжуватися загадковому візерунку

На новому місці,

Якого ґатунку,

Якого функціонального застосунку,

Мусить бути вона,

Нова думок динамічна картинка.

Глиняна зафарбована переживаннями маленька частинка

Нового дива.

Творчості чого сягає ця абстрактність,

Матриця долі,

Обчислена визначником майстерності,

Що крутиться у вихорі буденності,

Володіє властивістю транспонування,

Змінюється в залежності від твоєї уяви трансформації,

Твого бачення,

Інтерпретації і компіляції.

Спостерігаєш і читаєш його рухи.

Чародій тим часом витирає свої залишками матеріалу блискіток ліпки припорошені руки.

Фартух бородатого тепер теж сяє.

Нутро незвичайною справою творіння палає.

Гливкість натомість кам’яніє,

Стискається в єдине ціле,

Глечиком стоїть на полиці,

Знаходить відблиск у твоїх зіницях.

Стрілка за стрілкою крутяться мислителя-фантаста кроки.

По кімнаті ступає.

Руки в боки.

Гамір в голові розбурхує,

Божевілля ловить,

Бродить.

Стукай в його двері,

Тільки коли довкола немає пустелі.

Молодик радісно підхопиться,

Засміється,

Від діла відсторониться,

Подарує тобі своє мистецтво

І провадить.

З вус попіл бережно струсить,

Вкладеться в один помах.

І буде майструвати далі собі спокій в піднебесних одрах.