Відчуття війни

Прохолодних світанків полегкість...

Прохолодних світанків полегкість з відтінком вини.
Я потроху навчаюся жити в режимі війни
І вже майже привчилася втрати сприймати незрушно
Крізь холодну ненависть, що потай випалює душу.
Розуміти не хочу. Не хочу шукати причини.
Хтось вмирає щоночі. Тягар нездоланний провини
Відчуваю, бо досі продовжую жити і втіху
У житті ще знаходжу у вирі пекельного лиха.
Час не буде чекати, допоки минеться. Він плине.
І надії у безвість лелеками білими линуть.

08.07.2025

Валентина Дрегваль

Подобається

#4755 в Різне
#1141 в Поезія

У тексті є: війна, надія, тривога

Відредаговано: 27.07.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись