Відчуття війни

Що ж вдієш...

Що ж вдієш, як нічим балістику збити?
Все місто здригнулось. І далі живе.
Збирає уламки. Склить вікна побиті.
Зализує рани. Бо час же пливе
Невпинно. Нечутно відлічує миті,
Сплітає в хвилини, години і дні.
Здається, ще лютий не встигли прожити,
А вже рік четвертий летять навісні
Ракети й шахеди. Волають тривоги.
Руйнуються долі й оселі людські.
І краю не видно цієї дороги
Ненависті й болю. Знов втрати тяжкі.
Для когось цей день був останнім на світі.
Чиїсь знов розтрощено затишки й сни.
Ні струменів плескіт, ні пахощі квітів
Уже не рятують із жаху війни.

24-25.06.2025

Валентина Дрегваль

Подобається

#4754 в Різне
#1141 в Поезія

У тексті є: війна, надія, тривога

Відредаговано: 27.07.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись