Відчуття війни

Розгубилася. Загубилася...

Розгубилася. Загубилася
В веремії загроз і втрат.
Щось надмірно крихке розбилося,
Не повернеш уже назад.
Серце більше не хоче спомином
Жити, хоч би який ясний
Був той поклик із підсвідомого,
З світу, що проминув і зник,
Потонувши у хмарах попелу,
В непроглядній важкій імлі.
Хоча перше здавалось зопалу,
Що є шанс ще на цій землі
І надії, і мрії, й радості,
Коли знову цвіли садки
В першу весну воєнну. Слабкості
Не далися іще взнаки,
Ще палала душа наснагою
І ненавистю. А тепер
Збайдужіла. Втомилась змагою
Із реальністю. Мов завмер
Вічний поклик краси. У безвісті
Захлинулись усі чуття.
І триває лише з упертості
За інерцією життя.

17.08.2024

Валентина Дрегваль

Подобається

#1940 в Різне
#463 в Поезія

У тексті є: війна, надія, тривога

Відредаговано: 21.11.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись