Відчуття війни

Розніжені під сонцем квіти...

Розніжені під сонцем квіти.
Ох, як же хочеться мені
Розлитись тишею в повітрі
Вечірньому, що аж бринить
Тепер, тривогою налите
По самі вінця. Кожна мить
Пронизана тим гострим струмом.
Страхів й надії дивний сплав.
Я прагну про війну не думать
В стрімкім потоці звичних справ.
Я хочу захлинутись сумом
Прозорим, світлим і м'яким,
Мов літні сутінки над містом.
Та нерви, скручені в клубки
Тугі і щільні, з кожним виском
Сирени, виляском лунким
Далеких вибухів і свистом
Судомить тяжко. Сон легкий
Летить шукати сховищ тихих
З-під вій моїх у далеч мрій,
Де не буває війн і лиха,
Де дух в гармонії стихій
Зринає, наче вільний вихор.

22.06.2024

Валентина Дрегваль

Подобається

#1940 в Різне
#463 в Поезія

У тексті є: війна, надія, тривога

Відредаговано: 21.11.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись