Відчуття війни

З безхмарного неба...

З безхмарного неба всміхається сонце привітно.
І пахощі дивні напоюють простір довкіл.
Бузку водопілля в травневому Києві квітне.
І вітер гойдає грайливо квітучі гілки.
У хвилях бузкових легких, що невпинно шумують,
Мов білі вітрила, пливуть старовинні церкви.
Весна іще мирна. Ще серце біди не віщує.
І око милує рясний безтурботний той цвіт.
Я згадую досі те море бузку запашного.
Ті китиці пишні, в яких я шукала квітки
З п'ятьма пелюстками, щоб щось загадати такого,
Що вголос не мовиш.Той світ неймовірно крихкий
Здавався незмінним. Бузок й цьогоріч же розквітне.
Такий же розкішний, байдужий до жаху війни...
Так само той цвіт колисатиме лагідний вітер.
Та тільки комусь не судилось вже бачить весни...

Валентина Дрегваль

Подобається

#1940 в Різне
#463 в Поезія

У тексті є: війна, надія, тривога

Відредаговано: 21.11.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись