Відчуття війни

Як хочеться снігу...

Як хочеться снігу! Такого пухкого і білого.
Легкого, мов тихий, нічим не стривожений сон.
Щоб тихо кружляв і вкривав, наче білий вельон,
Цей сірий бетон середмістя, уже спорожнілого

Надвечір. Усі, наче равлики, у крихких затишках
Своїх причаїлись, сховавшись немов від війни,
В примарній надії знов мирно дивитися сни.
Укритися там хоч на час. Мов дитя перестрашене,

Наляканий світ уже скулився в грудях за ребрами,
Принишк, притулився, не в змозі терпіти страхіть.
Лиш змучена пам'ять так само нестерпно болить.
Не може забутись, не може втішатись химерами.

06.12.2023

Валентина Дрегваль

Подобається

#1936 в Різне
#463 в Поезія

У тексті є: війна, надія, тривога

Відредаговано: 21.11.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись