Відчуття війни

Нестерпна задуха й пронизливий вереск сирени...

Нестерпна задуха й пронизливий вереск сирени.
Нічого нового цей липень, на жаль, не приніс
Висотує сили це, друге вже, літо воєнне
Тривогами й спекою. Вже не лишилося сліз.
Існує лиш лють, що виповнює душу по вінця.
Одвічна і первісна, що виринає з глибин
Страхів і розпуки. Вона застигає в зіницях,
Немов сива крига. І привиди чорних руїн,
Обвуглені стовбури яблунь, що так і не квітли,
Навіки вкарбовані вже в наші спогади й сни.
Як палко я вірю, що ми таки вирвемось звідти,
З полону ненависті, смерті і жаху війни.
Вже інші, гартовані тяжко і втратами, й болем.
Із снігом на скронях. Із пеклом у нетрях душі
Тяжкою провини, що ляже на нас мимоволі,
Тому що вернутись живими судилось не всім.

08.07.2023

Валентина Дрегваль

Подобається

#1940 в Різне
#463 в Поезія

У тексті є: війна, надія, тривога

Відредаговано: 21.11.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись