Відчуття війни

Душа так стрімко тратить береги...

Душа так стрімко тратить береги...
Немає де вчепитися корінням.
Нема терпіння. Не стає снаги.
Накрило зовсім чорне безгоміння,
Мов каламутна хвиля. В ній хати
Пливуть у безвість. Надбане і звичне,
Таке буденне і незмінне, вмить
Все за водою. Десь же має вічність
Та існувати. Там Великий луг
Пишається. Нуртує Ненаситець.
Дуби старі шумлять. За виднокруг
Сягає хвиля золота пшениці,
Цяцькована волошками. Бринить
В повітрі тиша, що лиш мирним громом
Відлунює. І знов благовістить
Зруйнованих церков знімілим дзвоном...

09.06.2023

Валентина Дрегваль

Подобається

#1940 в Різне
#463 в Поезія

У тексті є: війна, надія, тривога

Відредаговано: 21.11.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись