Відчуття війни

Тривога. Пуск ракет...

Тривога. Пуск ракет. І знов бракує кисню.
Сирена не вищить. Знеструмлено міста.
А небо угорі оманливо блакитне.
Довірлива така сяйлива чистота.
А в ній смертельна сталь шугає чорним круком.
Несе руїну й біль в заціпенілий світ.
Чомусь під час тривог нестерпно мерзнуть руки.
І плутають уста слова палких молитв.
Зливається усе в єдине поривання
Сховатися. Заснуть. Щоб, мов жахливий сон,
Минулося оце безпомічне чекання
І ця безсила лють. Та до збілілих скронь.
Здається, прилива вся кров і вся наснага.
Прожити. Дотерпіть. Пройти найтяжчий злам
Між смертю і життям від страху до звитяги.
І все закарбувать, щоб не пробачить зла.

31.12.2022

Валентина Дрегваль

Подобається

#1940 в Різне
#463 в Поезія

У тексті є: війна, надія, тривога

Відредаговано: 21.11.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись