Відчуття війни

Знеструмлене місто вбирається в сутінь...

Знеструмлене місто поволі вбирається в сутінь.
Вже обриси тьмяні зникають в холодній імлі.

Зникає зв'язок. Самота, невідомість і холод.

І щось непохитне. Затяте. Цього не здолать

Ні страхом, ні скрутою. Жодною з грізних реалій,

Які вже буденність. Бо світло всередині нас

Палає незгасно. Ми вже забагато втрачали,

Щоб раптом зламатись. Води і свічок є запас

У кожній домівці. У кожному серці є пломінь

Ненависті й віри. Цей морок - то лише на час.

Ми вмієм терпіти. Ми маємо бути невтомні.

І світло невдовзі знов ясно засяє для нас.

23.11.2022

Подобається

#1940 в Різне
#463 в Поезія

Відредаговано: 21.11.2024