Відчуття війни

Ми всі вже мимоволі фаталісти...

Ми всі вже мимоволі фаталісти.
Що, знов тривога? Де ті укриття!?
Природний страх мішається зі злістю.
Знов на очах руйнується життя.

Чиїсь шляхи спиняються навіки.
Бринять шибки. Повітря аж гуде.
Лиш від смертей людських немає ліків.
А стіни потім наново зведем.

Безсилий ворог казиться від люті.
Немов дракон, що при смерті хвостом
Б'є все довкіл. Агонія та буде
Тривалою. Кривавою. Та то

Агонія лише. Попри руїну
Ми стоїмо. Тримаємо весь світ,
Що небезпечно накренився в прірву.
Та все ж стоїть. І ми іще живі.

10.10.2022

Подобається

#1940 в Різне
#463 в Поезія

Відредаговано: 21.11.2024