Відчуття війни

Вже двісті днів...

Вже двісті днів, а я ніяк не звикну.
Коли сирена будить серед ночі,
Мені кортить нестерпно, аж до крику,
Зібрать валізу й їхать світ за очі.
Куди завгодно, де панує тиша.
Подалі від війни і від руїни.
Здається, вже ніде не буде гірше.
Не те щоб я боялася загинуть.
То просто нерви. То банальна втома.
Нічні страхи у світлі дня зникають.
Куди й навіщо? Я у себе вдома.
Мене ніде у світі не чекають.
Й від себе не втечеш. Мої тривоги
Зі мною будуть, де б я не сховалась.
Сирени змовкнуть після перемоги.
Молюся палко, щоб це швидше сталось!

13.09.2022

Валентина Дрегваль

Подобається

#1936 в Різне
#463 в Поезія

У тексті є: війна, надія, тривога

Відредаговано: 21.11.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись