відчуття літерами

та що поруч...

Безмежно, томно, норовито
приходить і сідає поруч.
Я нібито її чекала, та все ж
мені потрібна поміч.

Без сорому, без каяття
не дивиться, а поглинає.
І хоч знайомі все життя
я погляду її минаю.

Питання ставити вона
не привчина і так все знає.
До того ж, всі мої чому,
їй стежку в душу прокладають.

Із нею вдвох, все як завжди
холоне п’ята чашка чаю.
Проходить ніч і ранoк цей
з апатією зустрічаю.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше