26

Нортен махнув головою, наче відганяючи важкі емоції.

– А тепер – заняття, – промовив рішуче.

Витяг у мене з рук «Таємну ельфійську магію» і вручив «Інструкції з набуття другої іпостасі», ті самі, які я намагалася вивчати напередодні.

– Спочатку – це, – посміхнувся. – Решта потім.

Нортен весь підібрався, хоча я бачила, як важко йому дається зосередженість. Напевно, те, що відбувалося з матір'ю, дуже давило.

Але він уперто йшов до своєї мети, і це було так мені співзвучно, що я не могла не захоплюватися.

– До речі! – згадала всі свої питання. – Розкажи мені, що таке Туманне Озеро? Як відбувається перетворення? Я половину не зрозуміла за цими описами, – підняла книгу, відкриваючи навмання.

– Туманного Озера ніхто не бачить до набуття. Окрім магів, які вирощують драконячі яйця.

– З чого?

– Ця таємниця прихована, – розвів він руками.

– Навіть від принца?

– Може, коли стану королем, тоді дізнаюся, – посміхнувся принц. – Хоча, я маю одне припущення.

– Яке? – подалася я вперед.

– Думаю, драконячу сутність закликають з іншого світу... на кшталт світу асурів, де вона не настільки матеріальна, як у нашому. Під час набуття дуже важливо не помилитися, вибрати ту, з якою найкращий резонанс.

Я опустила погляд у книгу – там якраз були зображені варіанти плетінь цих драконячих яєць. Ну й методи проникнення під шкаралупу.

– Ось це й повторимо, – кивнув Нортен.

– А яким боком до яйця прикладається справжня пара?

Нортен підняв брову і, не стримавшись, засміявся.

– Тут про це нічого не сказано, – поскаржилася я.

– Я не знаю, Тиша, – хитнув головою. – У мене жодної істинної пари не буде. Я сам виберу собі наречену. Без будь-якого магічного насильства.

– Ну, тоді починай по порядку розповідати схеми, – я підняла книгу, закриваючи від нього текст.

Принц налаштувався, ледь примружившись. І почав – аж від зубів відскакувало! Клацав як горішки одну за одною, від найпростішого проникнення крізь легке плетіння і до складних варіацій.

– Чому така несправедливість? – не втримавшись, запитала я. – Комусь дістанеться легке, а хтось життя втратить, переплутавши один зайвий завиток.

– В нас теж характери у всіх різні, – знизав плечима Нортен. – Комусь дістанеться принц з купою інтриг, а комусь – звичайний талановитий хлопець, котрий одружується з якоюсь булочницею і все життя лежатиме на лавці.

– Я думала, всі дракони – військовозобов'язані.

– Зобов’язані, – погодився Нортен. – Я образно.

Загалом думку я зрозуміла, тому повернулася до яєць. Тобто чаклунства.

Якоїсь миті захопилася, почала з цікавістю повторювати за Нортеном. Він спрямовував мої руки, підказував, що я роблю невірно. І з них навіть зривалися тоненькі цівки, яким я раділа, наче дитина.

Не помітила, коли Нортен опинився позаду. Обіймав мене, рухаючи моїми руками лагідно, чітко. Виставляв пальці, і я повторювала за ним рухи. Переконуючи себе, що не забираю його час – навпаки, допомагаю закріпити матеріал.

Дотики розпаленого тіла до спини безсоромно відволікали від навчання. Але інтерес, усвідомлення, що в мене теж виходить використовувати магію, викликали мало не таку ж ейфорію, як торкання принца.

Дивно, але так, в його обіймах, ми примудрилися пройти всі практичні заняття в «Інструкціях» і пробігтися ще декількома складними плетіннями. Зокрема, «плетінням єднання», яке назавжди пов'язувало дві іпостасі, та «печаткою переверту», яка замикала, власне, перетворення. І заразом залишала можливість змінювати іпостасі потім.

Світанок не тільки зайнявся на горизонті, а й розгорівся, вступив у свої права, випустив сонце в наш світ і відімкнув новий день, коли принц оголосив кінець занять.

Між кухнею та господарськими спорудами вже бігали перші слуги та раби, інші прибирали територію. А ми тільки спускалися сходами до апартаментів його високості.

Нортен приховав книги, ні на мить не думаючи кинути їх десь поспіхом. І повів мене до спальні.

Поки ми перетинали суміжні кімнати, я ще чекала якихось пояснень. Як він бачить наші спільні ночівлі.

Але напруга не відпускала, а на порозі спальні злетіла, здається, до максимуму.

Принц як ні в чому не бувало завів мене всередину. Не витримавши, я зупинилася. Нортен зробив крок, потім обернувся. Питально глянув на мене, що склала руки на грудях.

– У тебе не знайдеться ще одного ліжка? – промовила я.

Прозвучало скептично, хоч я не збиралася грубити.

– Тут найзахищеніша кімната, – озвався принц, ступивши до мене.

Провів рукою по волоссю. Ковзнув поглядом по обличчю, зупинившись на губах. На дні очей знову загорілися золотисті іскорки.

Пальці легко пройшлися щокою, підняли підборіддя.

Нортен так дивився – мене накрило гарячим бажанням, що зводило з розуму. У животі немов плеснули розпеченою лавою, я бачила тільки сині очі принца і його обличчя, що наближалося.

Впевнені рухи, приємний чоловічий запах і чарівний магнетизм діяли на мене просто нестерпно. Хотілося забути про все, віддатися несподіваному пориву і розчинитися в цьому чоловікові.

Його губи виявилися надто близько, наше дихання сплелося і стукіт серця став один на двох. Я чекала поцілунку, бажаючи податися назустріч...

Але в останню мить все ж таки знайшла в глибинах душі чи то гордість, чи то здоровий глузд.

Відвернулася.

Легкий дотик губ ковзнув по моїй щоці.

– Чому? – шепнув Нортен хрипко, знову м'яко повертаючи моє обличчя до себе.

– Я не Міолі, – відгукнулась я, теж насилу заспокоюючи дихання.

– Я помітив, – принц підняв брову, чекаючи на відповідь.

– Не знаю, що пов'язує тебе з нею, які у вас стосунки та домовленості...

– Вона навіть зі своїм даром не викликала в мене такого... таких емоцій, – голос Нортена все ще залишався трохи охриплим. – Ти розумна. Вродлива. І...