11

Вночі? Так мені не здалося, він має плани на ніч?!

Цілувати, значить, не став, а вночі – приходь пустувати?

Принци. Р-р-р!

Чарівність схлинула, в душі здійнялася злість. Усі чоловіки однакові!

– Більш не топчи мені ноги, будь ласка, – посміхнувся сьєн Нортен, забираючи в мене черговий інструмент для віднаджування.

Бабця мабуть теж по голівці не погладить. Сама ніяких умов не створила: часник не застосовуй, тупцювати по принцеві не смій, ну як у такій обстановці працювати?!

Більше нам із принцом поговорити не довелося. Спочатку його відтіснила королева, повідомивши, що «викраде у мене свого сина на пару слів». Потім вона, схоже, впхнула його таки в ельфійську делегацію, там і наречена взяла в обіг.

А я, хоч і була на взводі, постаралася видихнути та отримати задоволення. Ну коли ще вдасться потрапити на справжнісінький бал? Тим більше, тіло чудово вміло танцювати всі ці мазурки з менуетами – не те що моє власне.

Ельфів навпаки, намагалася оминати. Тут і без них було достатньо приємних чоловіків. Чому в нашому світі їх днем із вогнем не знайти? Напевно, королів не вистачає, які б збирали у себе весь цвіт нації.

Бахтіяр наглядав за мною, я – за сестрою, яка, напевно, танців п'ять подарувала темноволосому двоюрідному братові ельфійського принца, і танця три – самому ельфійському спадкоємцю.

Мене теж запрошували, але, схоже, флер Міолі вже втрачав силу. У всякому разі, особливої закоханості я не відчувала, скоріше чемну цікавість. Ну й веселі смішки, коли мені доводилося сказанути щось несподіване. Хоч як я намагалася стримуватися.

Щоразу дивлячись на застиглого біля колони Бахтіяра, я з жалем згадувала наші з ним тренувальні танці. В деякі моменти здавалося, і в нього в очах з'являвся якийсь смуток... тільки я гадки не мала, що тому причиною.

Швидше за все, рабське становище. Мало приємного стояти стовпом, не маючи змоги ні сісти, ні поїсти, на чужому святі життя.

Цікаво, якщо я його запрошу, чи це буде підставою для принца відмовитися зі мною одружитися?

Скоріше для бабці розкроїти мені голову лопатою. Причому не впевнена, що у цьому світі. На дорогоцінну Міолі вона навряд чи покуситься, а ось на мене, бідолашну...

Мілена розчервонілася і здавалася щасливою, і я уявляла, що й моя сестричка могла б так само щасливо жити.

Принц все ж таки вирвався ще раз потанцювати зі мною, а також із нею. Нагадав, що вночі прийде за мною. І знову розчинився у натовпі зацікавлених у його товаристві підданих.

Чим більше я за ним спостерігала, то більше здавалося, що він веде якусь свою гру. Тому що від коханої дівчини взагалі не відходять ні на крок! Але цей, схоже, і батькам намагався догодити, з ельфійськими гостями стосунки налагодити. І з Міолі щось замутити.

А може, дізнався, що маманя готова зжити мене зі світу, і виявляв обережність? Я губилася у здогадах.

Королівська родина, звісно, першою залишила бал. Після цього й інші гості почали розходитися, крім дуже затятих любителів веселитися до ранку.

Цього разу принц не проводжав нас – проте приліпилися обидва ельфи. Я все не могла вирішити, чи вони обоє зачаровані Міленою, чи дух суперництва прокинувся. Не скомпрометували б дівчинку, заміняти її бабці не буде ким...

Поки Бахтіяр розбирав мою зачіску, я все думала, чи він знає про справи Міолі з принцом? Але якщо не знає, я своїм питанням можу лише гірше зробити. Адже він бабці доповість, якщо вона змусить. А якщо знає, мав би сам мені розповісти.

Так і не прийшовши до рішення, я змила косметику: очі аж надто втомилися. Хотіла замовити собі кнар, який тут замість кави, але чортова обережність і тепер утримала. Ще насторожить когось.

Після Мілена примхливим тоном зажадала Бахтіяра собі на служіння. Я повідомила, що збираюся спати, щоби мене не турбували. Чомусь була впевнена, що принц з'явиться потай.

Вдягнула сукню легше і зручніше про всяк випадок. І не встигла почати клювати носом, як порожній камін із закритою заслінкою від'їхав, відкриваючи той самий таємний хід, який я й очікувала.

Вкотре напхавши подушки під ковдри і подумки вибачившись перед Бахтіяром, я рушила за його високістю, готова давати відсіч у посяганні на мою честь. Міолі, звичайно, але в даний конкретний момент мою.

Якщо дізнаюся, що мерзотниця там використовує моє тіло для своїх розваг... уб'ю. Ось просто уб'ю гадину!

Хід був вузький, але чистий – ним явно часто користувалися. Тут не було темно, хоч і явних джерел світла я не помітила. Напевно, магія.

Кам'яна кладка стін, шліфовані плити підлоги та повороти, нескінченні повороти.

– Спочатку зайдемо до мене, – прошепотів принц, тримаючи мою руку гарячою долонею.

– Навіщо? – підозріло поцікавилася я, геть-чисто забувши про ввічливе звернення до високості.

– Потрібно ж підзарядитися перед безсонною ніччю.

– Як це ви заряджатися збираєтесь?

– Міолі, – він раптом різко зупинився переді мною, так що я ледь не врізалася носом у його груди. – Що з тобою відбувається останнім часом?

– А що? – зробила я найздивованіші та найчесніші очі.

– Ти... дивно поводишся. І ставиш дивні питання.

Приємний чоловічий аромат проник у ніс, просочився під шкіру, викликаючи дивне, несподіване відчуття.

Мабуть, це тому, що він принц. Або Міолі і справді закохана в нього. Тіло реагує – її, між іншим, а не моє! А він? Очі горять, чоловік явно захоплений, але водночас дивиться вимогливо, чекає на відповідь. Сподіваюся, хоч ні в чому не підозрює?

Мене врятувало клацання, далекий шум голосів.

– Хтось іде, – прошепотів принц, причаївшись за поворотом.

Схоже, в ході було ще більше розгалужень, ніж здалося мені на перший погляд. Мабуть, він весь палац пронизував.

Притиснувши палець до губ, Нортен обережно стиснув мою руку і тихим кроком рушив в одне з відгалужень. Як могла нечутно я старалася йти за ним.