5

– Е! – обурилася я, відступаючи. – Ти обізнався!

Служниця ж, тихо ахнувши, похитнулася – але її тут же підхопив коротковолосий.

– Таяно? – здивувався, коли її каптур відкинувся з голови.

От чорт! Вони що, знайомі? Сподіваюся, лише з нею! Чим ще займатися молодим гульвісам, як не зі служницями знайомитися. Але є один плюс: я дізналася її ім'я!

Асур тим часом обвів нас важким поглядом.

Ні, ну асур у місті, схоже, нормально. Чоловіки напружилися, але коліна не підібгали. Тільки Таяна дрібно тремтіла. Притуливши її до найближчого дерева, коротковолосий повернувся до нас.

Напруга зростала. Асур не зводив з мене лячного погляду, а я все ніяк не могла зрозуміти: чи це з Міолі щось не так, чи він бачить мою душу в чужому тілі?

Та хоч би й бачив, йому яке діло? Це не означає, що я одразу ж належу йому!

А все ж таки, які справи у мого двійника з цими напівдемонами?! Може, вона і справді зраджує принцу з одним із них?!

Ох. А на це ж схоже. Папір з адресою, дата зустрічі... от спритна яка!

Хоча, асур сказав «наша», а не «моя». Ну не з усіма ж вона там водиться?!
По мірі моїх думок очі, напевно, ставали дедалі ширшими.
Між іншим, у асура теж! У якусь мить він навіть видав короткий дивний звук, немов поперхнувся.
– Я чую тебе, – повідомив.
Чого?! Думки, чи що, читає?
А чуєш – то відчепись!
– Відійди від дівчини, – довговолосий думки явно не читав. Зате страждав на шляхетність, тож став між нами, затуляючи мене від потужної постаті напівдемона, чи хто він там.
Очі асура звузилися.
– Ти... – промовив він, пропалюючи поглядом вже чоловіка переді мною.
Знову глянув на мене, після на довговолосого. Той трохи підняв долоню, показуючи мені відійти.
Ну я й відійшла. Точніше, відбігла. Вхопила Таяну за руку і кинулася вгору вуличкою.
Ноги бідної дівчини запліталися, гальмуючи. М-да, і в мого нинішнього тіла фізпідготовки теж не вистачало. Міолі явно по спортзалах не ходила і біговими доріжками не захоплювалася, на відміну від мене.
Дихання одразу ж збилося, м'язи напружилися. Бідолашна Таяна і зовсім важко хекала.
Довелося зупинитися. Хотіла запитати, хто цей красень, та вчасно прикусила язик. Раптом Міолі їх теж знає? Чорт, ну як же складно-то все!
Озирнулася. Парочка ходила навколо асура, виставивши перед собою мечі. Примірялися.
– Ззаду! – закричала я, виявивши ще одну величезну фігуру, що виникла немов із повітря. І ще!
Швидше, ніж встигла збагнути, кинулася назад до них. У дитбудинку в нас із друзями існувало негласне правило, прикривати одне одного. Хіба мало бійок я пережила.
Щоправда, з асурами раніше бодатися не доводилося.
У відповідь на мій крик хлопці синхронно розвернулися до нас тилами. Після коротковолосий метнувся вперед, і довговолосому нічого не залишалося, як повернутися назад, ставши спиною до спини. Отже, перший опинився перед двома супротивниками, а другий – перед одним, тим самим, з яким ми розмовляли.
Я майже добігла, але пізно. В асура вже була перевага, один помах нелюдської руки – і синьоокий красень відлетів на землю, наче до нього й зовсім не доторкнулися.
Цей асур ще й маг клятий. Зла, я з покриком заскочила до нього на спину, вчепившись у шию.
Марно, це вам не якийсь кволий мужичок із нашого світу, а цілий напівбог! Він ніби й не помітив моєї ваги, тож я почала костерити його подумки, сподіваючись, що хоча б думки помітить. Чіпляючись руками й ногами, щоб не сповзти.
– П... і-і-і-і! – заволавши, та вчасно проковтнувши середину звернення, Таяна застрибнула поруч зі мною. І ми обидві повисли на могутній шиї, обхопивши асура ногами за талію. Вже як змогли їх переплести.
– Ти що робиш?! – зашипіла я.
– Я... в-вас... н-не... ос-став-влю... – відбиваючи дрижаки зубами, проговорила дівчина.
Я прямо розчулилася. Лапочка моя.
Зате всі інші застигли. У буквальному сенсі слова. І асури з величезними очима, і коротковолосий. Довговолосий піднявся і теж завмер.
Тільки тоді до мене дійшло, що в запалі бігу і сутички капюшон упав з голови і вуалька теж з одного боку відірвалася.
О-о. Як незручно вийшло.
Наш асур повів плечима, і ми обидві злетіли на землю. Я одразу ж схопилася, допомогла піднятися Таяні.
Громадина ж повернув обличчя до довговолосого.
Той, не зводячи з мене пильного погляду, повільно рухався до нас. Меча з рук і асура з поля зору теж не випускав.
– Ідіть. Швидко, – хитнув головою в бік вулиці. – Я з ними розберуся.
І він дістав щось із кишені. Чи то медальйон, чи то амулет, чи то якусь іншу магічну хрінь.
Асури помітно напружилися. Я ж схопила за руку Таяну і знову кинулася під гору.
Не витримавши, все-таки озирнулася через кілька хвилин.
Бійки більше не було. Схоже, перевага чарівним чином перейшла до хлопців. І чого ось він одразу своєю штуковиною не скористався? Мені не довелося б демонструвати чудеса акробатики.
І голені ноги. Хм.
Добігши до кінця вулиці, ми призупинилися віддихатися і знову обернулися.
Ох, може, треба було взяти участь? Може, асури зволили б пояснити, чому це я «наша»? Їхня тобто.
Але не встиг сумнів ворухнутися в голові, як три потужні фігури одна за одною просто взяли й зникли!
А хлопці обернулися в наш бік.
Злякавшись переслідування, я припустила ще швидше, звернула кудись. Виявила відчинену хвіртку саду навколо невеличкого світлого будиночка і кинулася в неї.
– П... ні, – злякано прошепотіла Таяна.
– Тихо, – шикнула я.
Уявляти, що буде, якщо нас зловлять, не хотілося. Я і не стала панікувати заздалегідь.

Тут було порожньо, сутінки і загуслі тіні дозволяли приховатися від цікавих очей.

Непомічені, ми вздовж огорожі перебралися на інший бік будинку і вислизнули на сусідній вулиці через протилежну хвіртку.

Пробігли ще трохи, поки обидві знову не почали задихатися.

– Дякую, – шепнула я. – Я цього не забуду.