Глава 19. Все таємне, завжди стає явним.

Тим часом, у замку.

-Ора, треба змінювати тактику. - Я розумів, що це протистояння затягнулось, а результату так і не було. - Ці мерці, на відміну від нас, зовсім не втомлюються. Ти знаєш, хоча б одне заклинання, щоб вони трохи заспокоїлись? 

Таємне підземелля.

-Освальд, я не розумію, чому б нам просто не пролізти у вікно, раз ми вже вирішили пограти в крадіїв? 
Мені не до вподоби твоя ідея дібратись до замку зі сторони моторошного і сирого підземелля. Потрібно пояснювати чому? Нічого не бачу. Тут дуже темно і не думай, що я почну тобі так швидко довіряти!

-Тихо. - Прошепотів той, закриваючи губи Коллана своєю рукою. - Припини скиглити. Я сподівався, що в тебе вистачить розуму, щоб зрозуміти, що цей замок кишить різними привидами. Вони мало того, що вміють добре чути, так ще і з абсолютною легкістю проходять крізь стіни. Якщо ти прямо зараз не заткнешся то зрозумієш чому і навіщо, але щось мені підказує, що відповідь тебе не задовільнить. А тепер, коли ми все обговорили, мовчки йди за мною.

Наші друзі довго йшли темними коридорами, поки Освальд не зупинився біля однієї із дерев’яних дверей. - Нам сюди! - Щоб їх відчинити, Освальду довелось прикласти не мало зусиль.

Коллан, побачив довгі сходи, що вели кудись вниз.  - Ми ж не підемо визволяти Деббі і всіх інших, чи не так? 

-Ти дуже спостережливий мій друг. В даний момент, в нас дещо інші, але не менш важливі ролі, в цій битві. Перш, ніж ми прийдемо туди, куди нам потрібно, я маю розповісти тобі повністю все. Від початку моєї ідеї з кристалами, до подій сьогоднішнього вечора. - Освальд понизив голос. - Вислухай мене будь ласка уважно. Роблю це тільки для того, щоб ти мені повірив, бо це допоможе нам впоратись з надзвичайно складним завданням. - Зробивши паузу, він продовжив. - Я вперше почув від Рагнара розповідь, про чарівні і надзвичайно могутні кристали стихій, про злого короля, що хотів створити армію, його слуг і так далі, як тільки, мені виповнилося шістнадцять. Вже тоді, я по-справжньому загорівся тим, щоб створити воїна з легенди, але піти далі, ніж король, об’єднавши чотири стихії, в одну. На той момент, ця коротенька історія, була всім, що я знав. Тому, за браком необхідної інформації, сам я не міг знайти кристали. Вже не кажу про те, щоб зняти хоча б одне із сорока заклять. Йшов час, а думка про це, з моєї голови так і не вилетіла, тому, я пішов на відчайдушний крок і викликав дух Бальтазара. Але я не відразу навчився це робити. Я не медіум, довго і кропітливо шукав потрібну літературу. В свій захист, хочу сказати, що не варто зберігати заборонені книги з магії, в одному приміщенні з тими, що можна читати. Рагнар ще б неонову вивіску зробив. Настільки необачною була його сліпа довіра. З однієї книжки, я прочитав, щоб призвати дух, якому вже багато років, щоб налаштувати з ним спілкування, було потрібно провести певні обряди, після яких, він міг ненадовго звісно, але вселитись у тіло людини. Так почались мої перші, незаконні експерименти. Ми швидко знайшли спільну мову з Бальтазаром, але я не з самого початку був тим чудовиськом, яким став. Ми домовились, що я викликатиму його не більше ніж на десять хвилин, потім, я стирав спогади цій людині і вона йшла собі спокійно додому. Він порушив домовленість. Надумався не просто на деякий час орендувати тіла, а захотів повернутись назавжди. Звісно, без правильної формули певного закляття, це неможливо. Це закінчилось декількома смертельними випадками. Я не знав про це, але зупинятись не хотів.

-Тому ти не сказав правду в свій захист, коли тебе піймали? Хотів довести все до кінця? Навіть, такою ціною? - Коллан не міг повірити, тому що зараз почув. - Якби Бальтазар знайшов кристали без тебе? Ти б так і залишився гнити у в'язниці.

-Ти правий у всьому, крім одного. Бальтазар нічого б не зміг без мене. Тільки я знаю, як повернути його до того життя, про яке він так мріє.

-Але ти ж і не збирався йому це давати?

-Знову, прямо в яблучко, Коллане. Коли мене впіймали і закрили на три роки у Форті, реалізація мого плану дещо затягнулась. Але, якщо брати вцілому, це було тільки на краще. За весь час, мого перебування там, я і Бальтазар змогли все детально обговорити і створити новий, спільний план. Своїм вчинком я довів йому свою вірність, а це було потрібно, щоб замилити йому очі. Він вказав мені на всі необхідні місця для пошуку кристалів, допоміг знайти всі потрібні закляття. Як я не полишав своєї божевільної ідеї, так і він не полишав свою, не менш божевільну, відродитися, щоб знову почати збирати свою армію і захопити весь світ. Я був спокійним, адже знав, що контролюю ситуацію.

-До сьогоднішнього вечора. - Коллан посміхнувся.

-І тут ти правий. Все було ідеально, до того моменту, як ми опинились майже на фінішній прямій. Щоб не кривити і так своєю чорною душею, кажу щиро, я не хотів, щоб його задум було втілено, після того, як ми б знайшли всі кристали, хотів відправити його назад. Він виявився набагато хитрішим, ніж я уявляв. Недооцінив його. Бальтазар не відкидав варіанту, що я можу захотіти його позбутись, марно часу не витрачав, от і знайшов варіант як йому відродитись самотужки, хоча я запевняв його, що це неможливо. В мене є три кристали, але не четвертий. Весь цей замок, до підземелля, є будівлею, що була збудована рівно на тому самому місті, де колись була земля злого короля. Він дійсно може повернутись у наш світ і для цього йому потрібен Деббі.

-Це я вже чув. Але чому в тебе три кристали, де четвертий? Я думав, ти зібрав їх всі. - Запитав Коллан.