Глава 16. Давня таємниця.

Румунія. 19:00

Есхар поспіхом забіг до кімнати, де Наомі та Лея були зайняті малюванням. - Дівчатка, привіт, у мене для вас термінові новини. - Дівчата залишили своє ремесло і тепер, слухали його уважно. - Тільки що телефонував Лео, він вже прямує сюди.

-Сюди? Чому? Щось трапилось? - Наомі поступово починала нервувати.

-Мені дуже не подобається те, що він сказав, але це приказ дідуся Селіма, а він ніколи не помиляється. Збирайтеся, ви потрібні команді. Справа серйозна, як я і думав. Якщо коротко, Деббі знову полонений Освальда.

-Я зберу речі. - Лея спокійно піднялась з місця, з наміром шукати свої речі.

Наомі зупинила подругу, міцно її обійняла, щоб заспокоїти. Але настільки сильним було її здивування від байдужості, яку вона побачила в очах подруги.

Есхар, набравшись терпіння, покірно чекав, поки всі бурхливі емоції, спричинені тим, що він сказав, прийдуть до ладу, щоб задати нове запитання. - Наомі, ти випадково не знаєш, де саме залишила свої речі пані Ора? Вона дуже поспішала, а це важливо.

-Так, знаю. Вона залишила їх у вітальні. Я все поскладаю. Особливо, треба не забути захопити її магічний мішечок з пилом. Вона завжди носить його з собою. Тому мене здивувало те, що вона його залишила.

-Як би там не було. - Перервала їх холодно Лея. - Есхаре, Лео вже в дорозі, але так швидко якби нам не хотілося, він точно не з’явиться. Принеси будь-ласка нам з Наомі ті смачнющі еклери, що я привезла з нової крамниці і скажи Марі, хай зробить нам кави.

-Леє, все точно добре? Ти сама не своя, якось байдуже відповідаєш. Ти впевнена, що зараз буде правильним їсти тістечка? Тобто, ти правда цього хочеш? А хоча в принципі, від вас жінок можна очікувати все, що завгодно. - Есхар дещо відчув провину за останню фразу, боючись, що зробив Леї боляче.

-Есхаре, я розумію, що моє прохання є дуже дивним для тебе. Та чому я і навчилася, після стількох років самотності, так це терпінню там, де виправити щось швидко нереально. Якщо оцінювати всю ситуацію так як вона є, Лео дійсно буде тут не скоро і зовсім не факт, що я повернусь звідти живою. Адже місце, куди нас забирають, точно не назвеш відпочинком. А еклери дуже смачні, їх приготувала одна моя знайома і дуже талановита кондитерка. Вони зроблені з любов’ю, тому жоден стрес не має забирати в мене бажання насолоджуватися тим прекрасним, що є в цьому житті. Якщо не хочеш, я сама їх принесу.

-Це була остання крапля, вона зламалась. - Промовила про себе Наомі. - Говорить ніби жартуючи, але всередині. Але це помітила тільки Наомі. Есхар все списав на жіночу емоційність.

Есхар раптом згадав, що мав передати ще одну новину. - Леє, Астрід дуже хотіла тебе побачити, вона намалювала для тебе картину! Ледь не забув!

При згадці імені дівчинки, яка принесла Леї стільки радості, в такий сумний період, вона на мить ожила. -Тоді, тістечка я принесу сама. А ти, Есхаре, приведи її сюди будь ласка. Перш, ніж я поїду звідси, дуже хочу її обійняти.

Коли Есхар пішов, дівчата почали збирати всі необхідні їм речі.

Наомі не давало спокою розуміння того, що подруга яку вона знала, змінилась назавжди. Щось в ній дійсно було зламано і вона всіма силами хотіла допомогти їй зцілитися, але не знала як. - Леє як ти? Ти дійсно проявила багато терпіння, поки ми сиділи тут. І мене дещо хвилює те, що ти сприйняла звістку про Деббі. В мене досі мурахи по шкірі ледь не сальсу танцюють.

-Правду кажуть, що нічого не проходить без якогось сліду. Ціна за моє терпіння – байдужість. Адже, тільки коли ти нічого не відчуваєш, можеш спокійно сприймати все те, що відбувається. Гадаю, я витіснила всі свої емоції, на які коли-небудь могла бути здатною. Хтось ще називає це прийняттям ситуації. У такому стані мене не лякає ні якийсь там можливий кінець світу, ні ще щось, тому що страх, це теж емоція. Тепер я зрозуміла, звідки беруться холодні люди, які можуть здаватися зі сторони безсердечними. Ти просто ззовні ніби живий, а всередині пустий. Жодне відчуття не проникає через твою броню, бо відчувати, це боляче.

-Лея, не кажи так, ти ще той живчик! Просто період складний. Рано, чи пізно, всі твої рани загоюються і ти знову зможеш відчути себе тією легкою і безтурботною дівчинкою. Мене не на жарт лякає зустріч із Освальдом. Я його пам’ятаю ще дуже малим. Вже тоді, його аура була сповнена темряви.

-Я навпаки, з нетерпінням хочу подивитися йому в обличчя. Прямо у його підлі і підступні очі. Можливо, хоча б це мені дасть зрозуміти, що я найшла в цій людині? Тільки, в моїх, він вже не побачить ту Лею, яку він знав і від якої намагався позбутися, як від непотрібної речі.

Наомі вирішила перевести тему в інше русло. - Давай поговоримо про щось позитивне. Уявляєш, Есхар мені розповів, що цей телепень Коллан, коли був у Кенії, потягнув бідного мовчуна Дугласа, до моєї бабусі!

-Місіс Ді? Серйозно? - Лею не могла не розвеселити розповідь про Коллана. Вона вже не один раз казала подрузі, що за постійною боротьбою насправді ховаються щирі почуття. - Хоча знаєш, я їх чудово розумію. Готує вона в тебе так смачно, що це приблизно те саме, що в космосі побувати.

-Якби тільки через це я була злою! Бабуся мені вже весь мозок стерла своїми побажаннями, щоб я почала зустрічатися з Колланом. Якщо раніше були просто натяки, тепер вона говорить все це прямо. Типу, дивись, який красунчик, стиль звісно специфічний, але це тому, що він не одружений. Поки що. Із натяком, що це все швидко можна виправити, головне, щоб я проявляла свою мудрість та жіночність. Мене вже нудить від її коментарів! Наомі, невже ти не бачиш, який ж Коллан хороший і добрий і веселий? Вона просто відмовляється мене розуміти, що це все мене дуже дратує! Якби мені Лео не надіслав листа, думаю з часом, я все одно звідти втекла.