Глава 13. Пастка, чи правильний вибір?

Я був у повному шоці від своїх дій. Дивні відчуття не покидали мене. Абсолютна відсутність розуміння всього, що відбувається. Як мені вдалось переконати себе, без жодного плану приїхати у Німеччину до лютого ворога? Ще й прийти до нього зі спокійною душею, як у гості. От, Деббі! Ще б торт із собою захопив! Але потім, мене почало трохи відпускати і я почав розуміти, що до чого.

-Деббі, мій обожнюваний відчайдух! - Мене ледь не винесло від гніву, при одному погляді, на самовпевнений вираз обличчя Освальда. - Я вже засумував за тобою! Бачу, ти вже команду проти мене зібрав. Молодець! Виявляється, в тебе є внутрішня сила справжнього лідера! Не здувся від страху, після нашої першою зустрічі, поважаю.

-Це твоїх рук справа? От чому я тут? - Було дуже неприємно знову його бачити, я відчував себе обманутим.

-А ти думав, я тебе кудись відпустив? Ти ще наївніше Леї, не розчаровуй мене. - Він подивився на мене так, ніби я вже програв. - Бачу, тобі сподобалось грати у свободу. 

-Мені? Дуже сподобалось. - Не описати словами, як мені хотілось його вдарити, але я опанував себе. Постійно собі нагадував, що неможливо одержати перемогу над противником, в якого немає серця, якщо тобою керуватимуть емоції. Тільки зібраний, холодний розум. Сказати чесно, ховати свій гнів вдавалось не дуже. - А я бачу, ти теж часу марно не витрачав. Я тут випадково дізнався, що ти за допомогою однієї, всіма забутої легенди, надумав армію створити. Невже ти настільки засліплений владою, як той недалекоглядний король? Наскільки я пам’ятаю, він закінчив не дуже. - Я ляснув себе по лобі. - Хоча кого я питаю?

Освальд виглядав абсолютно спокійним, як завжди. - Я не настільки дурний, яким був той король, хоча тобі б цього хотілося, чи не так? - Він посміхнувся. - Я думав, ти вже достатньо мене вивчив, щоб зрозуміти всі мої мотиви. Мене не цікавить слава. Навіщо мені визнання цих жалюгідних, слабких створінь? Я просто люблю робити нові відкриття в області магії, нехай іноді, це буває достатньо ризикованим заняттям. Тобі не передати словами, наскільки мене дратувало моє життя у клані. Я не розумію, де ці всі могутні чаклуни, що були колись? Де, ті нащадки Ашерів, що драконів приручали? Що настільки вправно володіли стихіями, що, навіть, змогли виготовити з них кристали?

Мені захотілось залізти в його голову, щоб зрозуміти, що сподвигає цю, з першого погляду, абсолютно адекватну людину, на такі ганебні вчинки? Тому, чим більше я його слухав, тим більше починав його розуміти. Що робити генію, мислення якого не має в собі обмежень, якого постійно тримають в рамках правил? Правильно, бунтувати. Але які б я відповіді я не знаходив всередині себе, прийшов до заключного висновку, що це ніяким чином не виправдовує те, що він зробив і планує зробити. Всього має бути в міру! А його тяга до научних експериментів, не несе в собі здоровий характер, бо люди - не речі, їх не можна використовувати в своїх цілях, з відношенням, як до робочого матеріалу! Поки я варився в своїх думках, Освальд активно продовжував свою промову.

-Саме вони вирішували, кому сходити на трон, а кому вмирати страшною смерттю. Я гадаю, ти вже читав кодекс? Одним із  головних пунктів є що? Правильно, постійне вдосконалення. Та хіба це правда? Все, чому нас вчили, так це виконувати якісь дитячі заклинання, щоб боротися з маленькими потворами, які для звичайних людей звісно є дуже страшними, але якщо брати наш могутній клан, в цьому немає нічого нового. Ми забули про те, хто ми такі, але на відміну від інших особистостей з нашого клану, що по зрозумілим причинам не розділяють моїх поглядів, я не боюсь ризикувати. З тобою я знайомий не так довго, але мій досвід підказує мені, що ти дуже кмітливий, тож це ти скажи мені Деббі, що я задумав?

-Ти хочеш сказати, що плануєш створити армію з усіх елементів, а не окремо, як було в легенді, тобто об’єднати всі чотири стихії в одну? Якщо це правда, цього ж ніхто і ніколи не робив! Ти розумієш, що в результаті, може бути все, що завгодно? До того ж, це йде проти всіх законів природи, ти можеш обійти по силі людей, чаклунів, але не її. 

-Знаєш, з природою, я вже якось сам розберусь. Не будь таким нудним! До того ж, навіщо мені величезна армія? Я тобі що, військовий командир? Було б звісно, цікаво погратися з кристалами, наповну. З самого початку, я не був остаточно впевнений у правдивості цієї легенди, до речі, вперше мені її розповів Рагнар, ще в дитинстві. Дико прозвучить, особливо від мене, але незважаючи на весь мій азарт до цієї справи, мені б не хотілося стільки людських трупів. Робити з них воїнів стихій, дуже невдячна робота, яка займає багато часу. Витрачати на це, все своє життя я не хочу. Тому, я вигадав набагато цікавіший варіант. Буде достатньо одного воїна, але створеного з чотирьох елементів. Я довго шукав підходящий матеріал, що гіпотетично витримає повне перетворення і все-таки знайшов. Ти, мабуть, запитував себе, чому кристал води дістався тобі від мене, ледь не як подарунок? Звісно, не обійшлось без допомоги Рагнара. Просто той, самонадіяно вірив, що ти першим їх всі збереш. Так, як я дуже вірно розпорядився кожною хвилиною свого життя, мені вдалось неможливе. Створити заклинання обраного. Відкрию таємницю, ти справжній щасливчик. Якби ти не був тим, хто мені потрібен, кристал вбив би тебе, а ти стоїш тут переді мною, ще як завжди в своєму репертуарі намагаєшся жартувати.

-Селім тримав його в руках і з ним теж нічого не трапилось. - Я хотів перевірити, наскільки він каже правду.

-Це тільки тому, що він дуже сильний і тримав його недовго. До речі, не тільки ти був обраним. Рагнар теж міг стати чудовим претендентом на твоє місце. Але так, як ти його вбив, ще й власними руками, скажу відверто, я не дуже засмутився, бо мені не довелось обирати. Мабуть, через свій вік, він все ж почав здавати позиції. Я був вищої думки про нього і був здивований тим, що він програв.